Сторінка:Жерела до історії України-Руси. Том 12. Матеріали до історії української козаччини. Том 5. Акти до хмельниччини (1648-1657) (1911).djvu/17

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

5

вплив міг би при виборі мати значінє. Кромі запевненого попертя віденського двора старав ся Іван Казимир приєднати собі прихильність француських послів Брежі (Bregy) і Арпажу (Arpajou), які під той час находили ся в Польщі і мали противдїлати австрийському впливови на польськім дворі. Туда звернув також і Карло свої забіги, але француські посли заховували ся поки-що з резервою. Навпаки Арпажу став підносити нові кандидатури на польский престіл, називав раз архикнязя Лєопольда, иншим разом палятина з Найбурґу, шваґра помершого короля, не даючи однак пізнати, по чиїм боці стоять симпатії француського двора[1]. За палятином з Найбурґу заявив ся також француський посол в Штокгольмі Шанї (Chanut) на авдиєнції у королевої з початком червня, однак королева відповіла рішучо, що Поляки не повинні оминати братів помершого короля і заявила, що коли би не була зайнята нїмецькими справами, не допустила би до иньшого вибору.[2] Таким чином в червни 1648 р. уложила ся справа будучого вибору польського короля в той спосіб, що одинокими серіозними кандидатами були оба брати Володислава IV, при чім Іван Казимір мав більше виглядів на вибір, чим його молодший брат[3].

З кінцем червня виринула нова кандидатура, а саме семигородського князя Юрія Ракоці. Першу згадку про неї стрічаємо в справозданю посла бранденбурського елєктора, Говербека, з 24 червня[4]. Тому що справа отсеї кандидатури досї доволї мало прояснена і що в польсько-козацьких відносинах судило ся їй відограти непослїдну ролю, хочемо над нею зупинити ся довше.

II.

Від коли Степанови Баторієви вдало ся засїсти на польськім престолї, старали ся семигородські князї йти за його слідом і простягали при ріжних нагодах руку за польською королївською короною. Також і славний Гаврило Бетлєн носив ся

  1. ↑ Посол Берґман до бранденбурського елєктора. Ґданьск 5 червня. Urkunden und Aktenstücke І, 249—50.
  2. ↑ Linage de Vaucienne, Memoires de ce qui c'est passé en Suede, tirés des depêches de M. Chanut I, 294.
  3. ↑ Меморіял тайної ради в Берлїнї з 21 червня Urkunden und Aktenstücke І, ст. 258—63.
  4. ↑ Говербек до бранденбурського елєктора Ibdm. І, ст. 255—6.
Отримано з https://uk.wikisource.org/w/index.php?title=Сторінка:Жерела_до_історії_України-Руси._Том_12._Матеріали_до_історії_української_козаччини._Том_5._Акти_до_хмельниччини_(1648-1657)_(1911).djvu/17&oldid=641489