Сторінка:Жерела до історії України-Руси. Том 12. Матеріали до історії української козаччини. Том 5. Акти до хмельниччини (1648-1657) (1911).djvu/31

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

19

Однак сей проект не зробив на сенаторів бажаного вражіня. Надїя на швидке закінченє козацької війни, яка витворила ся між польською шляхтою під впливом приїзду послів від Хмельницького на конвокаційний сойм, була така сильна, що сенатори вважали всяку заграничну підмогу зайвою та відказали ся від всяких переговорів в тій справі. Не більшим успіхом могли повеличати ся семигородські посли в переговорах з примасом Лубєньским, сторонником Івана Казимира і рішучим противником всякої заграничної кандидатури. Вправдї його відповідь на лист князя Ракоці не задержала ся до наших часів, але його поступованє і настрій не дають сумнївати ся, що ся відповідь була що найбільше виминаюча[1]. При тім не полишено семигородським послам часу на довшу аґітацію; зараз по одержаню відповіди мусїли покинути границї Польщі і вертати домів[2].

В часї свого побуту в Варшаві заходили ся семигородські посли, щоби приєднати також бранденбурського елєктора для попертя кандидатури Жигмонта Ракоці. В тій цїли вони відвідали бранденбурського посла Говербека, передали йому свої вірительні грамоти і повідомили його про намір свого князя, старати ся о польську корону для князевича Жигмонта. При тій нагодї просили о поміч елєктора в тім дїлї, покликуючи ся на великі матеріяльні засоби, які семигородський князь має до розпорядимости і вказуючи на великий хосен, який в разї переведеня сього дїла вийшов би для протестантської церкви з Польщі. Але й тут Бетлєн і Клобушицький не мали щастя. Говербек висказав своє здивованє, що вони звертають ся з отсим дїлом до нього, коли між тим семигородський князь досї зовсїм не старав ся повідомити бранденбурґського елєктора про свої наміри; при тім заявив без обиняків, що його пан підпирає кандидатуру братів помершого короля. Колиж семигородські посли, щоби оправдати ся, покликали ся на посередництво курляндського князя і впевнювали, що сей повідомив елєктора про наміри князя та одержав прихильну відповідь, предложив

  1. Замітна сцена зайшла при першім послуханю семигородських послів у примаса. Посли надійшли в хвили, коли архиепископ са́ме вибирав ся до церкви на богослуженє і тому велїв їм сказати, щоби тимчасом йшли з ним до церкви. Посли заявили, що вже вислухали богослуженя; тодї примас, звертаючи ся до свого окруженя, замітив: „Bella cosa, vogliono esser Re e non voglion sentir messa“. Avisi di Polonia до князя Теранова з 12 серпня. Акти ч. 21.
  2. Справозданє Лїзолї з 19 серпня, Акти ч. 23.