Сторінка:Жерела до історії України-Руси. Том 12. Матеріали до історії української козаччини. Том 5. Акти до хмельниччини (1648-1657) (1911).djvu/9

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
Передне слово.

Вихідною точкою для сеї збірки матеріялів були пошукуваня за матеріялами про зносини з Хмельницьким семигородського князя Юрія II Ракоці. Тому велика частина виданих тут матеріялів відносить ся до виясненя ролі сього князя супроти козаків і Польщі. Поза тим зміст актів доволї ріжнородний і залежить головно від походженя дотичної ґрупи актів. І так в державнім архіві у Відни у віддїлї Polonica находимо інтересні подробицї головно про пересправи, які вела Польща з австрійським двором в справі одержаня підмоги проти Хмельницького, а потім і проти Шведів; на відносини, які тодї панували на польськім дворі і між шляхтою кидають чимало світла справозданя австрійських постійних резидентів, дипльоматичних аґентів і послів в Польщі. У віддїлї Turcica, головно у звітах австрійського резидента при Портї Ренїґера, находимо дещо нового про зносини Хмельницького з Турками та про молдавські та волоські справи. Віддїл венеціянського архіву, який в часї австрійської окупації перенесено до Відня, Dispacci di Germania, містить справозданя сталого венеціянського резидента у Відни. Саме в той час провадила Венеція з Туреччиною війну за Кандію і незвичайно живо інтересувала ся всякими полїтичними подїями на сходї Европи. Венеціянські резиденти у Відни удержували своїх аґентів в Польщі і діставали відти просторі звіти, які відтак відсилали до сіньорії. В архіві мінїстерства війни находимо деякі кореспонденції, надсилані надворній воєнній раді (Hofkriegsrat) та донесення воєнних начальників з тайною надворною радою і третими особами. Особливо важний тут матеріял до історії польсько-австрійського союза з грудня 1656 р. і мая 1657 р. З обох сих віденських архівів видаємо тут майже все замітнїйше, що безпосередно чи посередно вяже ся з козацькою війною, о скілько не було досї видане в котрім із численних видавництв жерел до сеї доби[1]. Крім того користали ми з архіву

  1. Виїмок робимо зі звітами Ренїґера, які увійшли у видавництво Hurmuzaki, Documente. Supplem. III., а то тому, що в тім видавництві богато помилок та що там пропущено чимало уступів важних для козаччини.