Вказане зменшення відсотку українського населення сталося в наслідок прилучення до цих повітів частин сусідніх з чисто російським чи з переважаючою більшістю російського населення, як також переселення українського народу і надсилкою чужонаціонального елементу. Так, напр., до Острогожчини прилучено такі волості, як Давидовська, що має 98,1% російського населення, Коротоякська з 92,6% російського населення та ін. До Богучарського повіту — Верхнє-Мамонська волость з 99,7% російського населення.
Поодинокі місцевости з чисто українських перетворено в мішані. Так, напр., Ліскинську волость Острогозького повіту, де російське населення ледве доходило до 1 — 1⅛ % перетворено у волость з 43,4% російського населення, при чому слобода Ліски перетворилася в слободу, % українців в якій упав до 9,9%.
В цілому національний склад Подоня в його основних повітах, за переписами 1897. і 1926., мав такий вигляд[1]:
| Повіти | Рік | Абсолютна всього |
кільк. укр. |
відсот. укр. |
| Острогозький | 1897 | 273.837 | 247.241 | 90,3 |
| 1926 | 426.235 | 217.360 | 50,9 | |
| Богучарський | 1897 | 309.965 | 253.619 | 81,8 |
| 1926 | 329.498 | 239.423 | 72,7 | |
| Бирюченський | 1897 | 200.668 | 140.799 | 70,2 |
| Валуйський | 1897 | 188.113 | 96.134 | 51,1 |
| 1926 | 291.503 | 155.173 | 53,2 | |
| Росошанський | 1926 | 326.277 | 292.274 | 89,6 |
- ↑ Т. Олесевич: Статистичні таблиці українського населення СССР. за переписом 17. грудня 1926.
11
