В Звягельськоку повіті хлопці кладуть огонь, а дівчата вбірають деревце, беревку. Вбірають єі ніками, биндами і запаленими свічечками. Деревце теє зветь ся купало, Сами дівчата убірають ся в великі вінки з різного зілля та квіток і мають при собі ще по вінку. Вони водять коло біля деревця і співають, хлопці тим часом скачуть через вогонь. Часом хлопці поривають ся вхопити деревце, тоді дівчата боронять єго і співають на хлопців різні прикрі пісні. Врешті хлопці хапають деревце і палять єго або кидають в річку, а дівчат, що пробують обороняти своє „купало", самих нераз „купають“ в тій же річці.
Одспівавши купала, часом дівчата ворожать на вінках. Дівчина пускає на воду два вінки, один загадує на себе, а другий на якого хлопця: коли вони зійдуть ся до купи на воді, то значить дівчина буде в парі з своім хлопцем.. Або так: дівчина тичкою спускає свій вінок на дно річки; коли він спливе на верх, то дівчина піде замуж у той рік.
Ој на Купала-Купалочка
Не виспала сьа Наталочка.
Погнала бички дрімајучи,
На кілки ніжки збивајучи.
Ој дај же боже, дошчі в ночі
На Наталчини чорни гочі.
Темнаја нічка петрівочка,
На виспала сьа наша дівочка,
Погнала бички дрімајучи,
На кілки ніжки збивајучи,
Приточи, боже, більше ночі
На Наталчини чорни гочі!
Ој молодаја молодице, |
- ↑ Ноти до сих і дальших пісень будуть поміщені в осібній прилозі до слідуючоі книжки „Ж і Сл.“ — Ред.