дилося пріоритетне місце. З історії науки відомо, що більшість відкриттів була зроблена в університетах. Ця традиція повною мірою властива й нашому університету, який має солідні наукові школи, в тому числі історико-архівознавчу. В Указі Президента України від 25 листопада 1999 р. про надання університету статусу самоврядного (автономного) державного вищого навчального закладу наголошувалось на необхідності збереження авторитетних наукових шкіл, їх подальшого розвитку.
Унікальність університетської освіти в тому, що тут традиційно живе дух наукового пошуку, атмосфера творчості, новаторства, партнерства і, якщо хочете, вільнолюбства. Відпрацьовані особливі взаємини професорів і студентів, які ґрунтуються на взаємній повазі, довір'ї, зрештою, – на спільних інтересах. Університетський колектив поєднує в собі широку гаму професій і спеціальностей, вікових категорій. Спілкуються між собою майбутні філософи і радіофізики, історики і кібернетики, соціологи і біологи, юристи і математики, економісти і географи і т. д. Усе це — теж незамінна школа становлення різнобічної особистості архівіста.
Витоки наукових традицій нашої кафедри пов'язані з науковою школою істориків-документалістів Університету св. Володимира. Вони закладені М. Максимовичем, М. Костомаровим, М. Іванишевим, В. Іконниковим, В. Антоновичем та ін. На цих традиціях сформувалася ціла плеяда українських істориків, джерелознавців, архівістів. Згадаймо хоча б імена Михайла і Олександра Грушевських, М. Василенка, Д. Багалія, І. Огієнка, Л. Модзалевського, І. Каманіна, В. Романовського, О. Оглоблина та ін. І хоча в умовах сталінського тоталітаризму і брежнєвщини на ці імена було накладене ідеологічне табу, історикоджерелознавчі традиції документалістів продовжували існувати, хоча й в дещо деформованому, спотвореному вигляді.
Заради справедливості зазначимо, що завдяки створенню архівознавчо-джерелознавчої кафедри, зусиллями Ф. Шевченка, В. Стрельського, А. Введенського, М. Варшавчика, А. Грінберга, С. Яковлєва, В. Замлинського, О. Долинського та ін. в університеті склалися і функціонують історико-архівознавча, джерелознавча та історіографічна наукові школи, які мають міжкафедральний характер і відіграють провідну роль у дослідженнях зі спеціальних галузей історичної науки.
Колектив кафедри працює над двома основними проблемами. Це — історія української історичної думки та джерелознавства від найдавніших часів до сучасності. З цієї проблеми у нас захищено дві докторські і понад 10 кандидатських дисертацій, опубліковано ряд монографічних досліджень і навчальних посібників. Завершено підготовку курсу лекцій з української історіографії. Друга проблема — “Спеціальні галузі і дисципліни історичної науки”. Сюди входять і архівознавчі дослідження, оскільки ми розглядаємо архівознавство як підсистему історичної науки, її галузь. Ідеться і про історію архівної справи, і про теорію і методику архівістики, про археографію. Викладачі кафедри взяли участь практично в усіх виданнях, підготовлених в Україні в ос-
