НОТАТКИ
Налагоджуючи угоду поміж Персією та Іраком, англійський імперіялізм мав, між іншим, на увазі провести Равендузьку сошу, яка відкриває для Англії доступ на північ Персії — в Перський Азербайджан, т.т. в сферу безпосереднього економічного впливу СССР.
Тут буде доречно згадати, що Трансперська залізниця полишає на боці цю провінцію, для якої Англія намітила новий шлях на Равендуз: Багдад—Керкук—Ербіль—Бабадживана—Равендуз—Райят (Ірак-кордон)—Хане (Перрсія-кордон)—Легбін—Нагодек—Райдарабад (південний берег Урмійського озера) — і далі на Тавриз.
У боротьбі за поневолення Персії імперіялізм завше намагався відірвати її від світових ринків.
Відома угода поміж Англією й Росією 1885 року, що забороняла будувати залізниці в Персії, є наочний доказ цієї тактики.
Проте, коли наприкінці минулого століття імперіялісти (під тиском нових факторів) не були певні в довготерміновості цієї угоди і вже в двадцятому столітті почали будувати на підступах до Персії головні дільниці майбутніх шляхів Персії, щоб з першою можливістю просунутися в глибину країни (Басра—Баґдад—Касрішірін; Джульфа—Тавріз; Мірджава—Дуздаб; руський, англійський і німецький проєкти Трансперської залізниці), то, зрозуміло, тепер, коли Персія вступила в добу широкого залізничного будівництва, питання, як старими засобами цю країну зберегти в сфері імперіялістичного впливу, контролюючи шляхи сполучення Персії — це питання набуло виключної актуальности в політиці імперіялізму.
Втягнути до сфери свого впливу водяні, залізничі і повітряні шляхи сполучення в Персії та ті, що ведуть до Персії,
