Сторінка:Журнал «Східний світ», 1930. – № 1–2 (10-11).djvu/357

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

НОТАТКИ


РАВЕНДУЗЬКА СОША

Налагоджуючи угоду поміж Персією та Іраком, англійський імперіялізм мав, між іншим, на увазі провести Равендузьку сошу, яка відкриває для Англії доступ на північ Персії — в Перський Азербайджан, т.т. в сферу безпосереднього економічного впливу СССР.

Тут буде доречно згадати, що Трансперська залізниця полишає на боці цю провінцію, для якої Англія намітила новий шлях на Равендуз: Багдад—Керкук—Ербіль—Бабадживана—Равендуз—Райят (Ірак-кордон)—Хане (Перрсія-кордон)—Легбін—Нагодек—Райдарабад (південний берег Урмійського озера) — і далі на Тавриз.

У боротьбі за поневолення Персії імперіялізм завше намагався відірвати її від світових ринків.

Відома угода поміж Англією й Росією 1885 року, що забороняла будувати залізниці в Персії, є наочний доказ цієї тактики.

Проте, коли наприкінці минулого століття імперіялісти (під тиском нових факторів) не були певні в довготерміновості цієї угоди і вже в двадцятому столітті почали будувати на підступах до Персії головні дільниці майбутніх шляхів Персії, щоб з першою можливістю просунутися в глибину країни (Басра—Баґдад—Касрішірін; Джульфа—Тавріз; Мірджава—Дуздаб; руський, англійський і німецький проєкти Трансперської залізниці), то, зрозуміло, тепер, коли Персія вступила в добу широкого залізничного будівництва, питання, як старими засобами цю країну зберегти в сфері імперіялістичного впливу, контролюючи шляхи сполучення Персії — це питання набуло виключної актуальности в політиці імперіялізму.

Втягнути до сфери свого впливу водяні, залізничі і повітряні шляхи сполучення в Персії та ті, що ведуть до Персії,