завжди згоджується з усіма і в усьому. Він ніколи не сперечався ні з ким, не сердився ніколи; однаковою ходою увіходив на сходи до своєї спальні і на вал, пробитий пострілами, нічим ніколи не бентежачись, навіть, під оком гармати, він без сумніву й помре, не дочекавшись нагоди розгніватись. Це була людина не тільки надзвичайно відважна з напрочуд дужими м'язами, але — це багато важливіше — дуже мужня, міцна духом. Мек Наббс, як родич Гленарванів, жив у замку Малькольм-Кестлі, а як майор, вважав за цілком природнє взяти участь у подорожі „Дунканом“.
Ось які пасажири були на цій яхті, що цілком несподівано мала відбути одну з найдивовижніших мандрівок за нових часів. Відколи „Дункан“ приїхав до пароплавної набережної в Глазго, все населення страшенно зацікавлене, віддавало йому багато уваги: щоденно приходило на нього подивитися дуже багато людей. Цікавилися тільки ним, говорили тільки за нього, на велике невдоволення инших капітанів, серед них і капітана Бертона, що командував „Шкотією“. „Шкотія“ — чудесний корабель — мав вирушити до Калькути й стояв біля „Дункана“, міг дивитися на яхту лорда Гленарвана, як на корабель-„муху“, а проте, цікавість людности до „Дункана“ чим-раз збільшувалася.
Час від'їзду наближався. Джон Мангльс добре виявив свою вмілість: за місяць після спроби в Кляйдській затоці, „Дункан“ навантажений харчами та всім потрібним, міг вийти в море. Вирушити призначено на 25-е серпня: це давало змогу яхті дістатися до полудневої широти саме на-провесні.
Коли намір лорда Гленарвана став відомий, не обійшлося без різних уваг що-до труднощів та небезпеки такої подорожи. Та він не звертав на те жодної уваги. А втім, багато з тих, що осуджували його, самі щиро йому дивувалися. Та й громадська думка одверто підтримала шотландського лорда, і всі газети, крім урядових органів, в одно — осуджували поведінку членів Морської Управи в цій справі. Лорд Едвард цілком байдуже ставився і до осудів, і до хвальби: він виконував свій обов'язок і ні про що більше не турбувався.
24-го серпня лорд Едвард, леді Еллен, майор Мек Наббс, Мері та Роберт Гранти, Ольбінет — завідувач господарства на яхті та його жінка, яку взяли вслуговувати леді Еллен, залишили Малькольм-Кестль, сердечно попрощавшися з челяддю. За кілька годин вони були на палубі яхти. Населення з Глазго співчутливо та здивовано дивилося на леді Еллен, молоду, таку відважну жінку, що відмовлялася від спокійних розваг забезпеченого життя і поспішала на поміч бідолашним морякам.
Приміщення лорда та леді Гленарван було на задній частині помосту „Дункана“: дві спальні, вітальня та дві туалетні кімнати. Далі йшов чотирьокутник, оточений шістьома каютами; в п'ятьох розташувалися Мері та Роберт Грант, подружжя
