подорожнього кашкета, міцні жовті черевики й шкіряні штиблети, а в його оксамитовому рудому убранні рясніли кешені, напхані словниками, нотатками, гаманцями, портфелями й безліччю инших речей, остільки утяжливих, оскільки й непотрібних. А до того всього — на перев'язі тримав він прозорну трубу.
Рухливість незнайомця була дивним контрастом з спокоєм майора: він ходив навколо Мека Наббса, поглядав на нього запитливо, а той стояв собі мовчки, ані трохи не поспішаючи розпитуватися, звідкіля незнайомий з'явився, де він мандрує й чому опинився на палубі „Дункана“.
Коли цей загадковий чоловік побачив, що всі спроби його цілком марні й майор байдужісінько собі не звертає на нього найменшої уваги, він схопив свою прозорну трубу, що розсунута мала чотири фути завдовжки. Ставши непорушно, розсунувши ноги, схожий на верстовика, навів струмента свойого на ту лінію, де небо й вода зливаються на обрії. Хвилин п'ять так подивився, відтак спустив трубу на палубу і сперся на неї, мов на костур; коли це враз частини труби зсунулися одна на одну, і новий пасажир, лишившись підпори, трохи не розлігся біля підніжжя великої щогли.
Кожен инший принаймні посміхнувся-б. Майор і бровами не ворухнув. Тоді незнайомий зробив виступ.
— Економе! — гукнув він, виявляючи вимовою своєю чужинця.
Почекав. Ніхто не з'являвся.
— Економе! — гукнув він дужче.
Ольбінет саме проходив, прямуючи до кухні, що містилася в передній частині яхти. Дуже здивувався він, зачувши такий поклик цього чоловіка, що його він зовсім не знав.
— Звідкіля-ж ця особа? — запитав він себе. — Приятель лорда Гленарвана? Це неможливо.
Проте, він зійшов на поміст і наблизився до чужинця.
— Ви є економ яхти? — спитав той.
— Так, але я не маю чести…
— Я пасажир каюти число шість.
— Число шість? — повторив економ.
— Звичайно. А ваше наймення?
— Ольбінет.
— Отже, Ольбінете, друже мій, — мовив чужинець з каюти число шість, — час подумати про сніданок, і то швидче. Ось вже тридцять шість годин, як я не їв, або тридцять шість годин, як я спав, цілком зрозуміла річ, коли людина не відпочиваючи їде від Парижу до Глазго. О котрій годині тут снідають, скажіть мені будь ласка?
— О дев'ятій, — машинально відповів Ольбінет.
Незнайомий хотів подивитися на свого годинника, але на це пішло чимало часу, бо знайшов його тільки аж у дев'ятій кешені.
