— Леді, — сказав він до міс Грант, — міс, — до леді Гленарван, містер… додав він, звертаючись до лорда Гленарвана.
— Лорд Гленарван, — сказав Джон Мангльс.
— Мілорде, — мовив тоді незнайомець, — пробачте мені, що я сам себе рекомендую, та на морі треба відкинути зайвий етикет, сподіваюсь, що ми швидко зазнайомимося й в товаристві цих паній подорож „Шкотією“ видасться нам недовга й приємна.
Леді Еллен та міс Грант ніяк не могли зрозуміти, звідкіля на помості „Дункана“ ця чудернацька постать.
— Пане, — сказав тоді лорд Гленарван, — з ким маю я честь говорити?
— З Жаком-Еліясеном-Франциском-Марієм Паганелем, секретарем французького Географічного товариства, членом-кореспондентом товариств: Бомбейського, Берлінського, Дармштадського, Липського, Лондонського, Петербурзького, Віденського, Нью-Йоркського, почесним членом королівського географічного й етнографічного Інституту Східньої Індії, з людиною, що перебувши двадцять років свойого життя в кабінетах над географією, захотіла вступити в обшир практичної науки, і прямує до Індії зробити висновки з праці славетних мандрівців.
Секретар Географічного Товариства був людина дуже привітна й говорив це все надзвичайно ввічливо. До того-ж лорд Гленарван добре знав, з ким має справу. Славнозвісний Паганель був один з найвидатніших вчених Франції, і лордові Едвардові були відомі його географічні праці, його доповіді про найновіші відкриття, друковані в бюлетенях Товариства, його кореспонденція з цілим вченим світом. Тим то Гленарван гостинно простяг руку свойому несподіваному гостеві.
— Тепер, коли ми зазнайомилися, — додав він, — дозвольте мені, пане Паганелю, дещо вас запитати.
— Хоч двадцять запитань, мілорде, — відказав Жак Паганель: — розмова з вами справить мені багато приємности.
— Ви позавчора увечері опинилися на нашому кораблі?
— Так, мілорде, позавчора увечері, о восьмій. З Каледонської залізниці я скочив у кеб, а з кеба трапив на „Шкотію“, бо я ще з Парижу замовив собі на „Шкотії“ каюту № 6. Ніч була темна. На палубі я нікого не бачив. Дуже стомлений — я-ж їхав тридцять годин — і знаючи, що найкращий спосіб уникнути морської хвороби — це лягти й не руха-
