— Вісім годин сорок чотирі хвилини — промовив Джон Сюліван, проти волі виявляючи голосом своє хвилювання.
Ще тільки одна хвилина й вони виграють заклад. Андрю Стюарт відкинув карти; инші зробили теж саме.
Вони рахували кожну мить.
— Сорокова — нічого. Пятьдесята — нічого.
На пятьдесять пятій почувся страшенний галас на вулиці.
Оплески, крики „слава“, навіть прокльони зливались в один загальний гам.
Партньори встали.
На пятьдесять сьомій миті двері відчинились і ще не було повної хвилини, коли на порозі з'явився Філеас Фогг, оточений натовпом цікавих з улиці, що силою втислись за ним до клубу.
— Я приїхав, панове! — сказав він спокійним тоном.
Так, то був сам Філеас Фогг. Як памятає читач, о восьмій годині й пять хвилин то-б-то після двадцяти трьох годин з того часу, як Філеас Фогг повернувся до Лондону, Паспарту доручено було повідомить пастора Самуеля Уільсона про шлюб, що мав відбутись на другий день.
Паспарту з радістю пішов виконувать це доручення, швидко попростувавши до пасторового дому. Але тому, що пастора Самуеля Уільсона він не застав дома, то розуміється став чекати й ждав його мало не двадцять хвилин.
О восьмій годині й тридцять пять хвилин він вибіг з пасторового дому, але, Господи мило-
