— А коли індуси чи індійці зруйнують рейки колії, нападуть на потяг, ограбують чи оскальпують[1] подорожніх?
— Все це взято на увагу, — ствердив удруге Фогг. — Два тузи — додав він.
Андр'ю Стюарт зібрав карти тому, що була його черга роздавати.
— Теоретично — ваша правда, містер Фогг, але на практиці…
— І на практиці так само, містере Стюарте.
— Хотів би я подивитись, як то воно вийшло-б у вас на практиці.
— То що ж, — поїдемо разом, от і побачите.
— Боже мене борони! Але я готовий битись об заклад на чотирі тисячі фунтів, що подорож при таких умовах неможлива.
— Цілком можлива.
— Коли так, то й спробуйте.
— Кругом світу за вісімдесят днів?
— Так.
— Що ж, я згоден.
— Коли?
— Зараз.
— Це безглуздя, — скрикнув Андр'ю Стюарт, якого почала вже дратувати впертість містера Фогга. — Краще будемо грати далі.
— Тоді роздавайте, знову, бо ви передали, — відповів Фогг.
Андр'ю Стюарт хапкома зібрав карти, але раптом поклав їх знов на стіл.
— Ну, гаразд, містере Фогге, — сказав він. — Бьюсь об заклад на чотирі тисячі фунтів.
— Заспокойтесь, дорогий Стюарте, це не серйозно, — силкувався замирити Фаллентен.
- ↑ Знімуть скальп, цеб-то зріжуть волосся з голови вкупі з шкурою.
