Що ж в цей час робив Філеас Фогг? Можна було гадати, що він увесь час дуже хвилювався й турбувався, боязко слідкуючи за напрямком вітру, коли той міг пошкодити ходові судна, та за дрібними хвильками, які в безладді розбивались коло судна й могли зіпсувати машину, примусивши тим „Монголію“ затриматись у якомусь порті.
Але нічого того не було помітно. Коли він і думав про це все, то в усякім разі того не виявляв. Він був все таким-же холодним, урівноваженим та безстороннім членом Реформ-клубу, й наче ніщо не могло-б його здивувати або вивести з рівноваги, примусити його звонпити.
Він хвилювався не більш, ніж хронометри[1] „Монголії“. На місток він рідко виходив. Він не стежив за Червоним морем, тим морем, що так багате спогадами далекого минулого, морем, на якому відогравались перші історичні сцени з життя людскости. Він не розглядав краєвидів, мальовничо розкиданих місцевостів по берегах.
Він не думав також про небезпеку цієї Аравійської затоки, про яку з таким острахом оповідають старожитні історики: Страбон, Едрізій, Артемідор та Аріель. Він забував про те, що давні старожитні моряки не виряжались в дорогу по цій затоці, не принесши спочатку змилостивляючих жертв богам.
Щож робив цей орігинал, сидючи весь час в каюті „Монголія“. Перш усього він справно чотирі рази на день їв, чому не могла перешкодити ніяка хвиля а-ні бокова, а-ні носова, яка зовсім не впливала на цю дивовижно-складену машину. Потім… потім грав в віст.
- ↑ Точні годинники.
