— Тоді, — докінчив Філеас Фогг, — його-б судили, пресудили б кару, він одбув-би її й повернувся до Европи. Я не бачу, як би це мало вплинути на результати моєї подорожі?
Розмова знову припинилась. За ніч потяг перейшов гори, пройшов Насеік і на другий день, 21-го жовтня, пішов відносно рівною місцевістю, яку уявляє з себе територія Кандейга. Цю країну було дуже добре оброблено й наче засіяно містечками, над якими замісць бань европейських церков стреміли мінарети пагод.
Безліч річок і струмків, що належали до басейну Годавері, зрошали цю плодючу землю.
Прокинувшись, Паспарту оглянувся навкруги й ніяк не хотів повірити, що він їде країною індусів, в потязі Великої Індійської залізниці. Це здавалось йому неймовірним. Справді ж все було дуже просто. Паровик, який направляла рука англійського машиниста й нагрівало англійське вугілля, — випускав клубки диму й той слався по-над плантаціями бавовняку, кави, мускату та перцю.
Пара обвивалась кругом струнких пальм, між якими проглядали мальовничі замки, покинуті манастирі та чудові храми, прикрашені химерною облямовкою, якою так багате браминське будівництво.
Инколи перед очима розстелялась безкрайня рівнина джунглів, де ховались тігри та гадюки, налякані гуркотом потягу; инколи потяг входив в густий ліс, перетятий залізничою колією, де ще блукали слони, проводжаючи задумливими очима швидкий потяг.
Цього ж ранку, поминувши Маллігаум, мандрівці опинились в понурій країні, де часто проливали кров ті, що поклонялись богині Калі. Поблизу здіймалась Еллора, з своїми чудовими па-
