занепаду свого господарства, тяжко заслаб і помер; невдовзі пішла за ним і його дружина. Жюль зостався сиротою.
1852 року він закінчив науку й що робив потім, до свого першого виступу на літературній ниві, невідомо.
Де хто висловлює гадку, що він за цей час багато подорожував, але цьому твердженню немає ніяких підстав.
Відомо тільки, що Верн вже яко юриста й починаючий письменник з'являється в столиці краю з кінцем пятьдесятих років.
З творів першого часу особливої уваги заслуговують його драматичні п'єски, які він писав разом з Олександром Дюма. Ці п'єски йшли в „Історичнім театрі“ й мали де-який успіх. Та „переполовинена“ слава, звичайно, не могла задовольнити молодого автора.
В той час йому жилось дуже тяжко: його вигонили з кімнати, бо нічим було її оплатити, часом бракувало грошей на обід, не кажучи вже про якесь порядне вбрання. Не зважаючи на те, стремління до писання не давало Вернові спокою. І от ми знаємо, що він дуже часто приносив свої рукописи до редакції одного журналу для молоді, якого видавцем був Гетцель. Гетцель раз-у-раз повертав Вернові його писання.
Одного разу Жюль Верн запитав його в одчаї: — Якого ж оповідання вам треба? На яку тему? — На це Гетцель, якому вже надокучив Верн своїми творами, відповів йому глузуючи:
— Дайте щось надхмарне. Мандруйте на небо й напишіть щось звідти, а до того часу прошу мені не заважати — й показав йому на двері.
— Гаразд — одмовив Верн і, повернувшись до своєї хати, заходився писати оповідання „Подорож на місяць“.
Він уважно перечитав кілька книжок по астрономії й по двох тижнях був уже знову в редакції з новим рукописом.
— Ви мені казали, щоб я написав оповідання, дія-б якого відбувалась серед хмар, — звернувся він до Гетцеля. — Ось, як бачите, я сповнив ваш наказ. Сподіваюсь, що ви, принаймні, переглянете рукопис і не повернете його нечитаним.
