Ця сторінка вичитана
- ловцї. З ними воювали завзято й побідно наші давні князї. Довго боронили вони рідного краю перед ворогами, що напирали з усїх сторін. Аж на наше нещастє надтягнули з півночи Москалї. Се був чужий нам народ, що витворив ся з мішанини Славян, Фінів і Татарів. Мову прийняли Москалї славянську, тільки перекрутили її на свій лад. Ті Москалї позавидували Українї слави, напали на Київ (1169 р.), знищили його, а мешканцїв вирізали. Тоді українські князї перенесли свою столицю до Галича, а потім до Львова. Народ шанував князя Романа Галицького, котрий воював хоробро, відпираючи на всї сторони ворожі напади, та не давав людей кривдити. Другим визначнїщим галицьким князем був Данило, котрий коронував ся на короля України.
- Та ось прийшло нове лихо: Татари (монгольського племени) знищили Україну. І як нї старали ся наші князї, щоб привернути давню могутність Українї, — все дарма. Україна втратила державну самостійність й мусїла підлягати чужим народам. Український народ опинив ся в неволї у Литовцїв, Татарів і Поляків. Поволї всю Україну загорнула Польща. Аж велика українська революція, або народнє повстаннє (1648 р.)
