Було це на м'ясниці. Люди варили вареники, пекли млинці, пили горілку.
Уже днів зо три не було дома батька. Кажуть, що він десь пив горілку, — ну, мабуть-же, їв млинці й вареники. А мати вже в третьої сусідки позичала паляницю. Уже днів чотири видавцем нам давала хліба: — нас було п'ятеро — вранці по скибці й увечері. І ми вдвох з сестрою цілий день перемінно трималися матери за поли і прохали „папи“. Вже в третього сусіди позичила хліба і ніде було більше: та й ті прохали яко мога швидше повернути. І мати що-дня разів по п'ять шукала у кого-б ще можна було-б позичити. І не знаходила. У одних не було, до других почуття гонору не дозволяло йти. Що-разу вона вагалась, але потім таки ні, не ходила.
А ми таки мало схожі були на людських дітей, — обтрьопані, замурзані. Пам'ятаю, у
