Цю сторінку схвалено
ХВОРИЙ
Скупо нам було на ласки.
Наша хата над самою річкою. Ні, не над річкою. Колись там протікала річка повз самі вікна, а тепер залишалась перед вікнами сама затока — Циганка.
Це було рано по весні. Розлилася вода і затопила всю толоку, затопила городи круг нашої хати; тільки у дворі не було ще води, кругом-же вода.
Був надзвичайно прозорий, весняний, сонячний день. Вгорі й унизу світило сонце і відбивалось у моїх очах. Блакитне небо, і чорні води, і білі меви кружляли в прозорім повітрі. Якось не хотілося з двору в хату входить.
Пам'ятаю чомусь усе виносили з хати: дивани, стіл, ліжко, постіль і одежу. Виносили, розставляли й розвішували скрізь по
