Київська Академія, як братська школа, виникла в добу, що прийшла слідом за великою сутичкою романських, германських та слов'янських племен — спершу навколо чеського гусситизму, а потім навколо реформи Лютера. Ця суперечка збудила національні та релігійні інтереси обох сторін, що зустрілися в цій боротьбі.
Передовими борцями за свою народність та віру з боку слов'ян явились чехи, які протестували проти папського абсолютизму в справах віри, і які бажали правити службу Божу та мати текст Святого Письма на своїй рідній чеській мові. А з Чехії цей національно-релігійний рух росповсюдився й по инших слов'янских землях, як от у Західній Русі та в Польщі. Тут він виявився, з одного боку, в перекладі відомого Пересопницького Євангелія на українську мову, — перекладі, який уявляє з себе лише транскрипцію з чеської мови, а з другого — в польському перекладі Біблії Вуйка[1].
Отож на цьому ґрунті пробудження національно-релігійної свідомости й виникли так звані „Братські“ школи, себ-то школи засновані церковними братствами при відомих церквах та манастирях в головніших містах Правобережної Вкраїни, Литви та Білорусі, як от школи Львівська, Виленська, Луцька, Могилівська (на Дніпрі) та инші.
Головні предмети викладання в цих школах були: грецька мова, що служила ключем до східно-візантійського письменства, граматика слов'яно-руської мови, складена на зразок грецької граматики, як, наприклад, граматики Мелетія Смотрицького 1619 та 1629 рр., та катехизм або сповідання православної віри, автори якого, по недосвідчености, не раз ухилялись або в лютеранський, або в католицький бік. В деяких братських школах викладались навіть початки піїтики та реторики. Були, очевидно, приклади домашнього навчання юнацтва діялектиці та богословію по творах св. Іоанна Дамаскина, які за-для цього були перекладені князем Курбським на руську мову. А князь
- ↑ Н. Петрова: Очерки исторіи украинской литературы XVII и XVIII в.в. Київ. 1911, стор. 9.
