завтра, себто ві второк 11 с. м.“ Виїзд був таки відложений до вторку, тому що конї не були на час готові. Просто дорогу через Швецію записує Орлик мало що; здаєть ся, що був мало задоволений сїльськими гостинницями у провінції Судермалянд. Коло полуднево-шведської місцевости Броби знайшов він свою рідню, яка тут ждала його приїзду, та дня 24 жовтня став він у портовім місті Карльсгамн. Тут сїв він на корабель 29 жовтня, одначе мусїв третього дня задля бурі вернути назад у місто. Що тілько 2 падолиста вступив він знов на палубу, а 6 с. м. висів на острові Ріґен.
Дня 15 падолиста прибув він до Ґрайсвальд, про який записує: Місто має в собі академію, та в нїй тілько професори, студентів або нема, або тілько мало. Тут розлучив ся він з своєю жінкою, що зі слугою Каролем пішла in vias suas через Бранденбурґію до Бреслава, натомість він з сином Григорієм і капітаном де Кльоар (des Cloirs) подав ся через Розток і Люнебурґ у Ганновер, маючи до побореня деякі паспортові трудности. Тут довідав ся він 25 грудня, що його шваґра Григорія Герцика врадив у Варшаві якийсь поганець Мешицький. Він хотїв завести Герцика до шведського посла Траутвегера, віддав його одначе в руки князеви Долгорукому, опісля в росийську неволю.
Через Брауншвайґ і Тірінґен прибув він на Новий Рік 1721 у Прагу. Під 11 сїчня записує: „У церкві Авґустинів з правої руки в окремій каплици престіл св. Уршулї, перед ним горить масляна лямпа день і ніч; священники розказували нам про неї, що як коли трафить ся їй вигоріти і згаснути, то бувають знаки сего згасненя, найбільше тріск у церкві; коли се почує захристіян, догадує ся зараз, що лямпа вигоріла, та іде безпроволочно чи то в ночи чи в день до церкви і засвічує лямпу… У біблїотеці бачили ми камінний стовп, виставлений на улици на памятку того, що на сім місци розкрила ся була вемля і пожерла чеську королеву, як їхала у каритї, за те, що була поганкою і переслїдувала строго христіянство“.
Дня 17 сїчня 1721 станув він у Бреславі, де як раз на торговици зустрів слугу Кароля і сей завів його до ріднї. Тут дістав він відповідь на свій лист, писаний до ґрафа Бєлки, шведського мінїстра у Відни, у справі протекції від цїсаря. Мінїстер був одначе дуже обережний і не передав цїсареви анї королївського шведського листу анї Орликового. Се збентежило Орлика дуже і довело його майже до „десперації“.
