8 мая дістав він від доньки Анастазії зворушливий лист, що його улюблений син Яків нагло захорів тяжко; 12 мая прийшла вість про його смерть. „Dominus dedit, dominus accepit, sit nomen Domini benedictum in saecula. Eheu irrevocabile damnum. O formose puer, nimium ne crede colori. Alba ligustra cadunt, vaccinia nigra teguntur“. Дня 22 мая дізнав ся він від сина Михайла про причину смерти: „Причиною смерти Якубка був безбожний прецептор; він дав йому лїк, хлїб з сїркою і з бобковим листєм, та велїв натопити в печи; сидячи при нїм зачадив собі голову і з горяча набув болю голови, великих віддавань, опісля падачки“.
Дня 31 мая вислав Орлик листи до шведського короля, до державного секретаря Гипкена і секретаря Солдана, малюючи в них своє положенє і наводячи пункти трактату з Москвою. 2 червня дістав лист від п. Івана (Герцика) зі Стокгольму, який ще доси не міг виїхати і просив поради, як він може покинути Швецію кораблем. Опісля довідав ся він, що його шваґра вислали шведські панове в такім нужденнім станї, що він мусїв їхати „при жебранім хлїбі і гроши“. 23 червня прийшов до нього лист від доньки Анастазії і записка („цедулка“) від його жени із звісткою, що „Анна, Марія і Ґрита остали католичками, хоч служили у шведських лютеранів“.
Що тільки 25 серпня дізнав ся він з письма Гипкена, що його царська величність не хоче йому признати амнестії, а Стенфлїхт повідомив його, що московські мирові аґенти виключили Орлика з умови про виданє ще за житя Карла XII, та опісля Ґирц предложив, щоб амнестія обняла всіх in specie et in genere. Дня 12 сїчня 1722 р. прийшов новий лист від Стенфлїхта, що цар буцїм то хоче його помилувати під умовою, що він осяде на Україні під панованєм царя. З сього таки нїчого не вийшло, а було се мабуть для Орлика чи не найлїпше.
Побут Орлика у Польщі мав мабуть передовсїм на метї довести до помиреня між Швецією і Польщею, коли Станислав Лєщинський уважав ся безповоротно страченим; в тій цїли взяв Орлик з собою лист від шведського короля до короля Авґуста. З сього пляну не вийшло таки нїчого і Орлик був засуджений у Кракові на бездїльність. Дня 27 падолиста писав він у своїм дневнику: „Не було що ad notandum“.
1 марта 1722 виїхав Орлик з Кракова і був зразу на замку князя Любомирського в Ланцутї. Брат пана замку був передше тиран, та згодом став мелянхолїйний і побожний, не