обійти ся, тому треба й їх втягнути до сього діла. Вкінци домагає ся князь, щоби, з огляду на се, що він мусів північно-угорські комітати звернути німецькому цісареві, козаки обсадили дорогу через Марамарошський перехід і таким чином його братови забезпечити вїзд до Польщі.[1]
З такою інструкцією семигородське посольство виїхало разом з повертаючими домів козацькими послами що найпізнійше з початком січня 1649 р. з княжої столиці. Під кінець сього місяця ми вже зустрічаємо його в головнім таборі козаків в Переяславі.[2]
Між тим Хмельницький по своїм повороті зпід Замостя розвинув незвичайно живу дипльоматичну діяльність. Обітниці, які Іван Казимир поробив перед елєкцією, не мали офіціяльного характеру і не вязали польської peпyблики. Тому він дожидав тепер приїзду повновласників держави, а між тим навязував на всі боки переговори, щоби забезпечити ся на кожний випадок. З початком 1649 р. стали напливати до Переяслава посольства з ріжних країв. Тут гетьман заключив з турецьким послом аґою Османом корисну торговельну умову та забезпечив собі прихильну невтральність з боку отоманської Порти. З Татарами дійшло до повного порозуміння, завершеного зачіпно-відпорним союзом. В Переяславі явили ся молдавські і волоські посли, котрі від імени своїх господарів-князів жертвували гетьманови приязнь і услуги. Тут наспів також Юрій Унковський на чолі московського посольства, передаючи Хмельницькому просьбу царя Олексія Михайловича, підперти його кандидатуру на польський престіл. Цар, що правда, все ще не рішив ся дати козакам підмоги, ані взяти їх під свою опіку, але дав дозвіл на довіз харчів зі своєї держави без оплати мита. Рівночасно працював в Москві в хосен України єрусалимський патріярх Паізій, котрий при переїзді через Україну зійшов ся з Хмельницьким і відбув з ним довгі наради.[3]
- ↑ Інструкція (без дати) Mon. Hung. Hist. Dipl. XXIII Nr. 1. Сіляді (Rakoczy Zsigmond ст. 99) пересуває се посольство на цвітень 1649 р., вважаючи зовсім хибно сю інструкцію як відповідь на друге козацьке посольство, що прийшло до Семигороду в марті. Коронація Івана Казимира в Кракові відбула ся 17 січня, тому сю дату треба вважати як terminus non post quem зложення сеї іструкції.
- ↑ Лист Войт. Мясковського з Новосілки (коло Київа) з 1 лютого 1649 р., Michałowski, Księga pamiętnicza Nr. 100.
- ↑ Костомаровъ, Богд. Хмельницкій, Ст.-Петербургъ 1904, ст. 254—8; Востоковъ, Первыя сношенія Б. Хмельницкаго съ Москвой, Ківская Ста-
