Сторінка:Записки Наукового товариства імени Шевченка. Том 84. 1908.djvu/18

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

трібну живність, пустили ся далї через Фастів до Білої Церкви, котру справоздавець називає столицею Руси. Тут Парчевич на кошта дальшої дороги знова позичив у Вірменів 1000 зл. Через Ракитно, Богуслав, Городище, Капітанку, Медведку і Суботів добили ся вкінци до Чигирина, маючи при собі завсїди почесну козацьку сторожу з 250–300 людий. Цїла подорож з Відня до Чигирина тревала півтора місяця. Хоча справозданє Марціановича безперечно переборщує в описі ріжних небезпек, які посольству у всїх закутках грозили, та може надто чорними красками малює зруйнованє тих околиць, через які послови доводило ся переїзджати, то все таки незвичайно інтересно порівнати начеркнений тут образ зі справозданєм прим. венецького посла Віміни, який в 1650 р. переїздив майже через ті самі околицї[1]. Се порівнанє показує наглядно, які поступи зробило знищенє українських земель через тих кілька років майже безпереривної війни.

До Чигирина наспіло посольство 1 лютого по півтора місячній подорожи, і тут на приказ гетьмана визначено цїлій дружинї приміщенє та прислано харчі. На другий день рано прийшов до мешканя посла Виговський в товаристві членів козацької старшини з поздоровленєм від гетьмана. Йому передав архіепископ вірительну грамоту, з якою цїсар зараз удав ся до Суботова, щоби повідомити Хмельницького про прихід посольства. По шести днях візвано їх до авдиенції до Суботова. В половинї дороги стрітив посольство сотник Капуста з 200 козаками і провів з почестию до гетьманського двора. Хмельницький був вже тодї хорий і прийняв посла в ліжку. Парчевич привитав гетьмана латинською промовою, поздоровив його від імени Фердинанда III, „цїсаря всіх христіянських князів від сходу аж до заходу сонця“ і взиваючи на поміч Бога, „котрий ворожі уми вяже відтак вузлом згоди“, передав лист цїсарський, в якім обявлена цїль посольства[2]. Гетьман двигнув ся на ліжку, приложив лист до уст і чола і заявив свою вдячність, що наймогутнїйший володар світа почтив його своєю памятию. Відтак велїв подати обід, серед якого оживлено розговорював з членами посольства та піднїс тоаст за здоровлє цїсаря і всего австрий-

  1. Гл. мою розвідку: Венецьке посольство до Хмельницького. Записки Наук. Тов. ім. Шевч. т. 78.
  2. Промова Парчевича в Pejacsevich, c. 1. Beilagen № 49.