менше австрийський посол не поносили тут нїякої вини і їх задержанє не могло на нїщо здати ся, одначе ми знаємо богато випадків, де старий гетьман в пориві першого гніву видавав прикази, які йому відтак приходило ся відкликувати.
Між тим віденський двір не спускав з ока посольства Парчевича. Перший і одинокий лист Парчевича з дороги (висланий з Ярославя 8 лютого) наспів до Відня 10-го марта[1]. Кілька тижднїв опісля, 2 цвітня 1657 р. умер цїсар Фердинанд III, а його наслїдник Лєопольд I висилає 19 мая архиепископови порученє вести переговори з Хмельницьким дальше і старати ся допровадити їх до бажаного кінця. В тій цїли передав йому нові вірительні грамоти до Хмельницького і козаків від свого імени, повторив давну інструкцію і візвав посла, щоби чим швидше донїс, чи заїхав вїн вже до гетьмана і як далеко поступили переговори[2]. Сї письма дійшли однак до рук Парчевича, коли він вже був з поворотом у Львові. Недуга не дозволила йому також вибирати ся в нову подорож на Україну, тому післав відписи грамот, разом із своїм листом, до гетьмана[3].
Від цвітня 1657 р. вели ся на ново оживлені переговори між Польщею і австрийським двором. Ян Казимир вислав одного зі своїх найзручнїйших дипльоматів, Мясковского, до Відня, щоби вимогти переміну деяких точок договору з 1-го грудня 1656 р., між иншим побільшенє австрийської військової підмоги. Овочем тих заходів був новий австрийсько-польський трактат, заключений 27 мая 1657 р. В тім договорі зобовязує ся Лєопольд I вести дальше переговори з Хмельницьким і спонукати його не лише до відкликаня Антона Ждановича, але й до признаня під певними умовами і ґарантіями зверхности короля і польської держави[4]. Як бачимо, Польща привязувала до австрийського посередництва велику вагу, а й у Відни не занедбували сеї справи. Вправдї від Парчевича не було нїякої звістки, кромі згаданого листу з Ярослава, і Лєопольд дуже нарікає в однім з листів до Лїзолї, що не лише не знає, як далеко поступили переговори з Хмельницьким, але навіть чи живе ще Хмельницький і чи се правда, що начальство передав свому
