кіявелїзмі мав він досить добре зрозумінє полїтично-соціяльних, економічних, навіть культурних потреб підвластних країв. А таке зрозумінє мусїло всею силою льоґіки довести до одного тілько висновку: Польща мусить бути основно перестроєна. Доріг і способів до такої цїли не було богато. Король від самого початку не дурив себе надїєю, щоб можна що небудь зробити звичайним законодатним шляхом, при републиканськім устрою польської держави[1]. Отже — quae medicamenta non sanant, ferrum sanat; потреба насильного перевороту кидала ся сама в очи. Сам уже вибір Августа, неформальний та нелєґальний, опертий на швидко введену саксонську армію, був першим актом нової, доси незвісної, полїтики польської корони.
Ідея перестрою Польщі, хоч би й як еґоістичні були її основні мотиви, мусїла складати ся у дві головні точки: переміна полїтично-соціяльного устрою держави і створенє нової підстави правного становища королївської власти. Перша потреба вимагала ряду реформ у централїстично-абсолютистичнім напрямі; друга — введеня дїдичности корони. Коли Август здобув титул польського короля, був він ще в молодім віцї, тому зразу найменше думав про запевненє наслїдства свойому синови, а більше про заведенє абсолютного режіму. Та аж коли всї проби в тім напрямі скінчили ся на нїчім, головною метою його полїтики стало забезпечити корону синови. Що до самого пляну полїтичної реформи, трудно щось докладного сказати при нинїшнім станї дослїдів. Найбільше конкретні гадки містить у собі звісний проєкт Флємінґа з р. 1714, в дїйсности старший, бо з самого початку XVIII в. Він полишає основну клїтину полїтичного устрою держави, соймики, ненарушеною, з тою тілько зміною, що ухвали мають западати більшостю голосів. В кождім воєводстві була б установлена адмінїстрацийна палата, а воєводи були б їх президентами; воєводства мали б поза тим повну автономію. З кождого воєводства був би один представник у Варшаві і всї творили би сенат. Він радив би над ухвалами соймиків і його рішеня ішли б до найвисшої ради зложеної з найдобірнїйших людей в краю, де западало б усе більшостю
- ↑ Неможливість веденя нормальної державної полїтики в таких обставинах зрозумів Август зараз на вступі свого панованя і тому дуже скептично приймав усї полїтичні проєкти Людвика XIV (Legrelle, La diplomatie française et la succession d' Espagne, III (1890), 487).
