того, що причинами бунтів є: „nieoświecenie prostoty, przemoc (насильства) możniejszych, uchylanie sprawiedliwości, nieufność między narodem a tronem, niezgoda, intrygi, jzawiść, zaufanie zbyteczne w swych siłach, męstwo zaniedbane, gnuśność duchowieństwa, interes prywatny przenoszony nad interes powszechny, wpływ obcych mocarstw, złe strzeżenie granic, wolność rozszerzania szyzmy, Kijowskie odpusty i nierząd z nieustanonej formy rządu słabego“ (стр. 21–22).
Ті, що правда, досить загальні уваги розвиває він дальше з поглядом на стан України і аналїзує досить тонко всї моменти, що викликують масові заколоти на Українї. Макульский добре підхопив той момент, що піснї та перекази народні про подвиги козацтва, про недавню свободу і волю представляли мужикам їх зависимість від панів далеко прикрійшою, як вона була в дїйсности і против того упадають всї арґументи, які мають доказувати, що до причин бунтів україньских годї, мовляв, вчисляти й не вдоволенє із за социяльного положена люду длятого, бо в інших частинах держави польскої була неволя і зависимість економічна далеко тяжша а бунтів таких не було.
В тім зглядї поясняє нам Макульский ще й другу появу знаменито. Звичайно наводить ся, що данини чи десятини, які складали мужики панам, були вельми малі, то-ж і як могли ся мужики на них жалувати. Так, правда, були малі, але на папери для пана, що жив в Варшаві а що робили їх офіциялїсти, того крім Макульского нїхто не памятає. „Panowie są częstokroć niewinni, lecz ich subalterni, to jest officyaliści aż nadto bywają wykroczni… Officyalista, który ma wybór (podatku) sobie zlecony, mający ekzekucyą przydanych sobie kozaków, despotycznie po possessorskich wioskach wydając swoje surowe fermany do ostatniego zniszczenia i nędzy przyprowadza poddaństwo“. (Стр. 25–26).
Чи-ж диво, що така самоволя викликувала невдоволенє, а в данім случаю й чинний протест, недавно ще вольного населеня, тим більше, що справедливости на кривду нїгде було шукати? „Sprawiedliwości wrota są nam zamknięte“ — кажуть в однім селі хлопи Макульскому — „pukać nawet do nich nie wolno, forum nie mamy, a dochodzenie krzywd chociaż prawne, chrzci się zaraz buntu nazwiskiem“. (Стр. 33).
До того долучає Макульский ще брак образованого духовеньства, котре би зуміло впоювати в повірену собі паству чутє пошанованя існуючого ладу (56–63); дальше аґітациї православної Росиї і православного духовеньства в загалї, на останку брак потрібної сили війскової на
