І справдї, слова Фотія не стоять одиноко, ми маємо вже тепер серию відомостей з IX в.; що доводять нас до такого-ж виводу.
Така звістка в житю Георгія Амастридського з I-ої полов. IX в. про нахід в кінцї VIII або в початку IX в. на Малу Азию „народа Руси, як всїм відомо, найжорстокого, немилосердного і цїлком без нїякої ласки до людей“; отже Русь і тут виступає, яко нарід добре відомий. До того-ж часу належить похід князя руського Бравлина на Сурож, в Криму[1]. Не зачіпаючи хакана Руси, що посилав 839 р. своїх послів в Византію, бо за него ведеть ся велика суперечка, я зверну ся ще до звістки инчого типу, з істориї культурної, до оповідання араба Ібн-Хордадбе про торговлю руську; воно писано, як доводять новіщі студиї, перед 850 р., і в нему читаємо, що „купцї з Руси, народу славянського“, їздили тодї з найдалеких країв славянських на Чорне море й возили крам в Византію, а Доном та Волгою їздили в Ітіль (сучасну Астрахань) і по Каспийському морю, а часом на велблюдах возили крам в Багдад[2].
Цї відомости, в цїлости взяті, сьвідчать, що комплекс народів славянських, з Русю на чолї, що надала єму своє імя, вже пережив перед тими часами процес свого державного сполученя, мабуть не короткий, вступив вже в культурні зносини не тільки з близькими сусїдами, а і з далекими краями, коротко — мав за собою тодї вже полїтично-громадську й культурну минувшість.
Не инакше. Археологичні розвідки народів руських на їх сучасних оселях не знаходять, як тільки в станї вже значно високої культури. На сїх оселях вони мали попередників в культурнім житю з инчих народїв, з инчих рас, що пережили довгий период початкової культури, яка сягає найдавнїйших часів, часів давно-камьяних (палеолїтичних). Та давня раса не щезла, вона мешкала разом з словянськими приходнями і злилась в одну нацию з ними. Коли прийшли руські Славяне в свої нові оселї, ми не маємо ще певних дат, і над ріжними гипотезами довго булоб застановлятись; певні історичні звістки сягають VI в. по Христї. Докладнїйші відомости маємо про їх стан культурний. На основі порівняної філологиї доводять, що Славяне ще в часї побуту на своїй арійській правітчинї дійшли вже значної культурности, знали металї, обробляли землю, держали худобу, й мали деякі інституциї громадські. Археологичні розвідки сьвідчать, що перед Христом народи руські мали вже майже увесь
