Між иньшими ознаками, що характеризують житє та устрій руської церкви, звертає на себе увагу розвиток одного орґану епархияльного уряду, що відомий з іменем крилоса. Крилос не можна вважати за виключну, специфічно-характерну рису українсько-руського життя церковного. Основи сїєї інституциї корінять ся в устрою початкової християнської церкви, особливі фази свого розвитку переходить вона у церквах грецькій та римській і навіть до якого часу, наче відгук початкових християнських традиций, істнує в церкві росийській; але в церкві українсько-руській та білоруській крилос має дуже характерний розвиток на ґрунтї місцевого життя церковного і під впливом особливих місцевих обставин. Під впливом ріжнородних факторів, що так чи иньше кермували життєм західно-руської церкви у боротьбі з усякими специяльними проявами життя, церква та дала сьому інститутови новий вид, одягла його у свої ориґінальні форми, що відповідали потребам та умовам місцевого життя, і довела його до досить високого ступня розвитку. Маючи дуже просту орґанїзацию, згаданий інститут обіймає дуже багато ріжнородних сфер церковного життя, стає разом з єпископом репрезентантом інтересів церковних перед сьвітським урядом і взагалї відограє дуже значну ролю у руській церкві.
Форма церковного уряду, яка нагадує пізнїйший інститут крилоса, істнувала, як вже попереду згадано, ще за перших
