В Київі майже що року трапляють ся важливі археолоґічні знаходки, що сьвідчать про вельми давне історичне життє міста і про істнованнє на його місцї селитьб за часів доісторичних. Дві подібні знаходки, що трапили ся недавно, звернули на себе особливу увагу, хоча наукове значіннє їх далеко нерівне.
На веснї 1895 р. мінїстерство скарбу придбало собі веикий ґрунт на Кудрявськім переульцї (в крайнїм закутку Старого Київа) що-б заснувати там гуртовий склад вин. На тім ґрунтї був кусник якогось давнього валу, що треба було до пня скопати. Один тамошнїй археолоґ-дилетант д. Кібальчич видруковав з сього приводу ряд статей[1], де доводив, що наслїдком знищення валу буде невіднадгородна втрата для руської археолоґії. Знищений вал д. К. називав північним бастіоном валу, насипаного в. к. Ярославом, що прикрив собою останки якогось доісторичного городища, „може бути, давнього Птоломеївого Азагоріума, звістного околишним мешканцям під назвою „Загіря“ (sic). Бажаючи, яко мога, нагородити втрату, д. К. зробив подрібний опис знищеного валу, знайдених тамже, при розкопуванню, могил (одної спільної, яку він назвав „славянською спільною боєвою могилою“ і кількох окремих, де покійники були поховані без труни) і декотрих річей з каменя, кости, рога і бронзи. До статей додані були малюнки — з самого ґрунту, знищеного валу і згаданих в статї річей. На
- ↑ В часописи „Жизнь и искуство“ ч.ч. 215, 229 і 236.
