(Роман — пануючий рід лїтератури в нашім часї. Важнїсть єго істориї. Головні історики романа. Грецькі початки романа. Новійший західно-европейський роман і єго походженє. Прогалина між старогрецьким а новійшим европейським романом заповнена духовними повістями греко-візантийськими. Романїчний характер многих житій і апокріфів. Орієнтальні впливи на християнство і на єго лїтературу. Документ тих впливів: повість про Варлаама і Иоасафа.)
Роман, повість, новелла — се такі роди лїтературної творчости, що, незвісні в початках национальної лїтератури, з часом забирають усе більше місця, а в кінцї, як отсе в наших часах, запановують майже неподїльно в лїтературі, захоплюють найширший інтерес читаючої громади, витискають майже всї иньші роди поезиї, особливо епічної, і стаючись духовою стравою мілїонів здобувають собі величезний вплив і перворядне значінє в істориї людської цивілїзациї. От тим то й не диво, що істория, а особливо почин і перші ступнї розвою сего рода лїтературної творчости набирають великої ваги, зацїкавлюють найвиднїйших учених і істориків лїтератури в наших часах.
Дослїди над істориєю романа і новелли розпочали ся доволї давно, з половини XVII віку. Лишаючи на боцї Італїянцїв Джіральді і Пінья (Giraldi, De'Romanzi), у яких роман (прозове оповіданє про пригоди, особливо любовні, звичайних людей) змішано ще з романтичним епосом Боярда і Аріоста, першим істориком романа треба назвати Француза Гюе (Huet, De l'origine des Romans, Paris
