Текст головнїйших навіть памяток наших; хоч би й лїтописей, студиєвано дуже небагато; сила зостаєть ся в їх місць темних, нерозібраних, хибних. Перед кількадесяттю роками емендациєю лїтописних текстів зайняв ся був д. Ламбин, давши кілька добрих поправок. Новійшими часами друкує від часу до часу свої замітки проф. Соболєвский (Чтенія Общ. Нестора т. V, VIII); обоє своїм предметом мали т. зв. Початкову лїтопись. Добре було-б, коли б їх приклад викликав як найбільше наслїдувань. Хто уважно студиєвав лїтописи чи иньші тексти наші, певне не до одного текста міг би висловити цїкаву увагу, поправку, конєктуру; досї се звичайно робило ся лише à propos, десь під текстом студий в ріжних історичних і історично-лїтературних справах (де й дїйсно розкидано немало цїкавих уваг), та годилось би, не чекаючи такого випадку, що може й не трапитись, їх осібно, в формі поодиноких уваг подавати, як то звичайно робить ся з текстами класичними.
Тож і я маю замір подавати від часу до часу примітки до текстів, що по дорозї, при студиях, насувають ся. На сей раз подаю кілька уваг до тексту Галицько-Волинської лїтописи, по виданню 1871 р. (Лѣтопись по Ипатскому списку, Спб.). Що тепер на черзї стоїть потреба нового видання, тож де що з сих „Приміток“ може й для нього придатись.
С. 484 (1208 р.): Съвѣтъ же створиша Игоревичи на бояре Галичкыи, да избьютъ,[1] и по прилучаю избьени быша; и убьенъ
- ↑ В виданню перетинка стоить по н, але така интерпункция здаєть ся менї меньш правдоподібною.
