Перейти до вмісту

Сторінка:Записки Наукового товариства імени Шевченка. Том VI (1895).djvu/121

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Матейко — маляр-патріот аж до тенденцийности, старавсь зобразити минувшість Поляків в найпринаднїйших для них красках і тому вибирав лише найсьвітлїйші подїї з їх минувшости. До істориї України відносять ся отсї його образи: 1) Hołd Bohdana Chmielnickiego przed Janem Kazimierzem pod Zbarażem — аквареля виконана 1859 p. 2) Hetman Zaporoża Eustachy Daszkiewicz, образ виставлений в Кракові 1874 р. 3) Bohdan Chmielnicki, рисунок з 1875 р. 4) Wieszczba ukraińskiego lirnika, картина, списана олїйними красками 1875 р. 5) Wernyhora, prorok ukraiński, картина олїйними красками, виставлена у Львові 1884 р. В його картинах нема вірности в з'ображеню україньского побуту, бо на Українї він нїколи не був. Але-ж в його образах по україньскій істориї не слїдно анї антипатиї анї посьміху в відношеню до Українцїв ним з'ображуваних: і Богд. Хмельницький і Дашкевич і Вернигора вийшли з під кисти героями, в них втїлена красота, міць фізична і духова (сїчень).

Н. Ш. в рефератї: „Картины изъ малорусскаго быта на кіевскихъ выставкахъ“ (март) росказує про образи, по-найбільше пейсажі з малоруського побуту, що находились на виставах „Київского товариства артистичних вистав“, перетвореного в р. 1894 з давнїшого Київского товариства заохоти до штук, основаного 15 падолиста 1890 р., — та Товариства мандрівних вистав.

В. Горленко подав (жовтень) кілька вістий про Боровиковського славного маляря руського; його церковні роботи в с. Тишанцї Острогожського уїзда, звідки Боров, був родом, мають бути дуже красні.

Годить ся замітити, що й белетристика К. Ст. (сего року займає вона чимало місця) дає нераз цїкаві етноґрафічні і історично-побутові всказівки — таке ширше оповіданє Познанского „Попок“ з побуту донских українцїв, етноґрафічне оповіданя“ Ф. Кудринского — „Утопленница“; д. Добровольский подав історичне оповіданє з запорозского побуту (Ярема), а оповіданє Ракитина „Академическій комисер“ подає деякі цїкаві згадки з житя київських шкіл середини сего віку.

Нарештї треба згадати про біблїоґрафічний віддїл. К. Старини — він доволї значний обсягом (містить окрім часописів яких книжок з 80) і ріжнородний змістом, але на жаль має якийсь припадковий характер.

О. М.

(Далї буде).