Тебеньковъ М. М. Происхожденіе Руси, опытъ введенія къ исторіи Русскаго народа, ч. I. Древне Россы, Тифлисъ, 1894, стор. 196+2.
Книжка ся, скілъко знаю, не звернула на себе уваги: незнане імя автора і глухий що до наукового розвою кут, де вийшла книжка (з якого її й добути не легко буває), були тому причиною. Та треба признати, що заслугує вона більшої уваги, і перша половина її — огляд і критика справи про початок Руси, хоч не визначають ся оріґінальностию, можуть на початок доволї добре з сею справою познаємити.
Висловивши на початку жаль, що справа початку Руси тепер мало цїкавить учених, автор, як кажу починає з огляду істориї справи, ширше застановляєть ся над норманською теориєю (яку хоче називати германською), подає її головні арґументи і відповіли на їх антинорманистів (ст. 20–44), головну увагу звернувши на арґументи історичні і дуже коротко перейшовши філолоґичні, хоч вони для тієї теориї дуже важні. З теорій антинорманських коротко застановляєть ся він над балтийсько-славянською і литовською і згадавши про різні етимолоґичні виводи руського імени (с. 44–66), застановляєть ся знову над виводами — як він зве — скептиків, себ то групи учених, що скептично приймають лїтописну традицию (в історіоґрафії імя скептиків прикладаєть ся звичайно, як термин, до гіперскептицизму школи Каченовського з 1-ої полов. сего віку). Тут подає він аргументи про істнованє руського ймення на нашій териториї ранїш лїтописної дати з короткою їх критичною оцїнкою (зауважимо тут, що автор встоює за руські хелапднї 773 р., а жития Георгія Амастридського і Стефана Сурожського помилкою поставив віком пізнїйше); потім