в Городнї (1566) з XVII; в. — Каменцї (1663–4), Львові (1664), але и вони по більшій части — короткі і сухі, обмежують ся на числах оплаченого мита. Иньші українські землї заступлені в сїм віддїлї ще слабше.
На сему закінчу свою замітку про сей архив. Поки що користанє з нього утруднене браком ширших інвентарів і показників. В сїм віцї архивисти спорудили правда інвентар — й за се належить їм подяка чимала, бо деякі архиви, як знаємо, й без такого інвентара живуть — але інвентар сей подає лише коротку характеристику кожної книжки та й то не завше. Для улекшення користання з інвентарного віддїлу в сему-ж віцї сї інвентари розібрані з попередних оправ і оправлені в окремі книжки для поодиноких староств. Але в иньших віддїлах є багато книжок і плинів, що становлять справжні silvae verum, де кожному на власну руку прийдеть ся орієнтуватись. Сучасна адмінїстрація архива, як я чув, думає одначе за споряженє нової, ширшої, призначеної для наукових потреб, описї. То була-б чимала прислуга для науки, а оголошена друком така опись ввела-б в загальний курс науки й дуже мало або цїлком невідомі скарби сього архиву. Тож можемо тільки пожадати, щоб сей замір як найскорше прийшов до виконаня, а то тим більше, що справа ся лежить в добрих руках — сучасного начальника архива, одного з молодших київських учених М. Біляшевського. Доброго поспіху!
- Варшава 3 (15) мая 1895 р.
М. Грушевський.
