Полтава між старими українськими містами, можна сказати, homo novus. Вона стає виднїйшим пунктом адмінїстрацийним вже за Хмельнищини і лише в новїйші часи — культурним центром, почавши з полтавського дяконенка, що писаннями своїми вславив і й „Ворсклу річку — невеличку“ і „славну Полтаву“.
Правда, в предки Полтаві подають Лтаву на Ворсклї, згадану в оповіданню лїтописи що похід на Половців 1111 р., а в московських родословних книгах в ґенеалоґії кн. Глинських значить ся, що їх предок Татарин Лексада, вступивши в службу до кн. Витовта, мав „отчини Глинескъ до Глинища да Полтава“, але окрім сих „порожнїх звуків“ ми з давнїших часїв про Полтаву нїчого не маємо, а в XVI в. тї краї лежали „яловими полями“, де перебували лише часами „на входах“ рибалки, пасїчники, та стрільцї. В своїй розвідцї про Полтавщину в XVII в. д. О. Лазаревський наводить уривок з акту 1681 р., де один дід, „подейшлий барзо в лѣтех“ свідчить з свого вїку за часи, „як Полтава засѣдала слободою“[1]. Се свїдоцтво ледви чи могло сягнути далі 20–30-х рр. XVII в., і воно тепер зтверджуєть ся актом з р. 1630, що трапивсь минї перед кількома роками, під час роботи в Головнїм Архиві варшавським. Є то наданє королївське шл. Бартоломею Обалковському, секретарку королївському, за заслуги „слободи пустої званої Пултава“, на р. Ворсклї, над шляхами Муравськими, в воєводствї Київськім, з усїма полями, луками, грунтами, лїсами, озерами, ріками і иньшими приналежностями, з правом закладаня сел і місточок і держаня до волї королївської, з тим одначе, що державець не має права в місцевих пущах і лїсах робити поташу, попілу, кленок і всяких виробів лїсових, также селитри, солї і металїв, якби показались, не має права здобувати без осібного дозволу королївського.
Як бачимо з сего, Полтава виступає в тім актї цїлковитою пустинєю, згадуєть ся лише про лїси та ріки, експлуатация лїса виступає в першій лїнїї як джерело доходу і лише на будучність говорить ся про села і місточка. Хоч не раз трапляло ся так, що за пустинї випрошували ся вже в певній, а навіть значнїй мірі залюднені землї, одначе порівнюючи з сим актом згадану відомість про осаженє Полтавської слободи, прийдеть ся признати, що таки дійсно в 1630 р. Полтава була пустинєю, без осїлої людности. Чи Обалковський заходив ся її залюдняти, то годї сказати. Від р. 1641 Полтава виступає вже як „город“ в руках Калинов-
- ↑ Акты южной и Западной Россіи III с. 54.
