„Моли ся, сину! За Вкраїну
Його замучено колись!“
„І плаче серце, оживає
І в тебе Боже і в сьвятих
Та праведних твоїх питає:
Що він зробив їм?… і за що
Його сьвятого мордували,
Во узи ковали?“
Воскресни, мамо! і верни ся!
В сьвітлицю-хату, опочий,
Бо ти аж надто вже втомилась,
Гріхи синовні несучи“
Шевченко.
Друге засланнє Шевченка, про що саме йде отсе моя бесїда, взяло шість років і девять з половиною місяцїв з короткого віку нашого славетного кобзаря. Се був найдовший і найтяжчий період його страждання. В сей період гнобительство над поетом і вага пекельної кари доходять до того свого зениту, до якого тільки спроможно було їм досягти. Більш лютої кари над письменником я не знаю. Правда — можна вказати з істориї кари наче-б то ще гірші, але вони не тягли ся так довго, а через те й не могли бути такими лютими, як та кара, яку претерпів Шевченко. За те-ж, несучи свій
