що в протягу VI в. незнано ще зовсїм Славян над Лабою. В звістках Павла Диякона[1] являють ся они в перве в р. 595 в борбі з Баварцями, отже на тій підставі припускають, що й десь під ту пору, себ-то під кінець VI в. замандрували сюди. Але коли згадаємо спосіб, яким відбували ся мандрівки славяньскі, мусим прийти до иньшого виводу. Вінїди не посували ся зі скоростю блискавки, як се було звичаєм азийских кочевиків. До сего мусїлиб мати сильнїйшу орґанїзацию з одним начальником, а як раз єго бракувало Славянам. Се знаєм докладно, бо як відомо, не було навіть у словяньских мов слова на означенє начальника племени. А де бракне назви, там само по собі нема й самого понятия. Слово „кнезь“ котрого вживали опісля в тім значіню, ґерманьского походженя, від „kuning“. Також Прокоп[2] оповідає про Славян, що тії нїякому начальникови не повинують ся. Перша звістка про славяньского князя сягає лиш кінця VI в. Із трех великих мандрівок народів в Европі, ґерманьскої, славяньскої і тюрґско-угрскої перейшла найсупокійнїйше славяньска. Вона посувала ся тихо, без шуму, без геройских чинів та гучних подвигів. Задля того й нема нїяких славяньских поем із періоду мандрівок. Їх похід — то напливаннє филь етнїчних у опущені, порожні місця. Лише поволи і в малих ґрупах посували ся Славяни на перед. А що знаходимо їх в 595 р. вже близько Адрийского моря, то мусим прийти до пересьвідченя, що вони в Чехах і над Лабою сидїли вже довгий час перед сим.
Що Славяни вже в VI в. усадовили ся над Лабою аж до Балтийского моря, про се маємо докладні звістки у византійских хронїстів: Теофілякта Сімокатти і Прокопа. Що їх вже кілька раз наводжено, то обмежимо ся на поданє змісту їх оповідання. Теофілякт Сімокатта[3] росказує, що в часї володїння цїсаря Маврикія, себ-то під кінець VI в. піймано трех славяньских мужів. Они не мали зі собою нїякого оружия, лише цитри. На запитаннє цїсаря, якого вони племени, із яких країв приходять, відповіли, що вони Славяни і живуть над Західним Океаном. Отже виходить, що Славяни під кінець VI-го в. вже розложили ся над морем Балтийским, правдоподібно між Лабою та Одрою. Ще докладнїйше оповідає Прокоп[4] В р. 494 Герулї побіджені Льонґобардами подїлили ся на дві
