festum Iohannis baptiste (24 червня) idem rex Kazimirus congregans exercitum validum prope 20 milium, iterum Russiam intravit, ubi castella et municiones aliquot ipsorum destruens ipsos sibi in profectum subiecit. Et quamvis Tartharorum prope 40 milium fuissent congregati, tamen…“[1] Тут мусимо передовсїм на се звернути увагу, що оповіданє про другий похід Казимира на Русь прикрашене такими загальними виразами як: „castella et municiones aliquot ipsorum“ і т. д., далї, річник нїчого не знає про покликанє Татар Дедком а сей факт відбувсь в р. 1340, як низше скажемо. Татари з'являють ся нагло і з ними приходить до битви. Ся наглість появи Татар, проявляє ся і в стилїстицї. Реченє: „Et quamvis Tartharorum prope 40 milium…“, є як би лишень незначним додатком, що не приносить нїчого незвичайного а автор втручає єго лишень на се, щоби сказати кілько було тих Татар, над котрими Казимир мав побіду, немовби читач вже знав з попередного, що Татари були сьвідками сего походу Казимира. Се місце власне — оповіданє про другий похід Казимира виглядає непевно що до вартості. На се напроваджує передовсім така загальність в оповіданю, наглість появленя Татар (низше довідаємось, що так не було) і блуд стилїстичний, що ми на него звернули увагу, хотяй на се останне не можна покласти більшої ваги. Як собі товковати се оповіданє річника, на се не можна дати рішучої відповіди. Може бути, що се звичайне повторенє одного і того самого факту, або, що се місце вставлене пізнїйшим переписувачем і словом „et quamvis“ злучене з оповіданєм про Татар, що з другої сторони знов був невірно представлений, може, також змінений переписувачем. Бачимо отжеж, що в сїм місци годї опиратись на річнику малопольским. Коли ми довели, що був лишень один похід Казимира, так ми розбираючи річник малопольский можемо се оповіданє про другий похід уважати за неправдиве а тим способом лишить ся лишень один похід, як се доводять попередні жерела, що ми над ними застановлялись.
Коли справа з оповіданєм річника малопольского так маєсь, то ще легшою є справа з оповіданєм Длуґоша про два походи. Длуґош опирає ся на сїм власне рочнику і на хронїцї Янка Чарнковского. Перший похід описаний за річником, розширений однакож значно додатками, а то оповіданєм про облогу Львова і про занятє Володимира Казимиром[2]. Се відносить ся і до оповіданя
- ↑ Bielowski Mon. Pol. II 860–861.
- ↑ Długosz Hist. Pol. III, кн. IX, 196–197 вид. Пшездзєцкого.
