В тім вельми небезпечнім часї загального і несподїваного зворушеня в краю і моїм селї я не потерпів нїякої шкоди материяльної, хіба що простирало, в якім дяк колдру і подушку занїс до двора, пропало. Що до сторони моральної себто мого значіня і поваги у простого народу, правительства і двора, не тільки нїчого не стратив я, але дуже богато зискав.
Коли на другий рік (1847) приїхав я до пп. ґрафів Буковских до Ярославля, куди вони просто з Сянока, не вступаючи до своїх дібр, на мешканє спровадили ся, принято мене сердечно, мовби якого, з ріднї. Ґраф, представляючи мене якомусь панови, майорови військ польских, так сказав: To jest nasz proboszcz, nasz przyjaciel, nasz dobrodziej!“ Також і до Сянока запросили вони мене недовго по тім зворушеню. Там мене радо приймали, в костелї францїшканськім відправив я службу Б. на їх інтенцию, старий ґраф і єго сестріниця сповідали ся передо мною. Тодї Сянік виглядав мов який великий кримінал. Мандаторів і всякого роду сурдутовцїв було в нїм! Кляштор Францїшканів і кілька камениць ужито на вязницї перед якими варта стояла військова. Дуже богато голов арештованих виглядало із-за вікон закратованих. Одиц дїдич, колишний товариш шкільний, побачивши мене на ринку, кликав: Гл. Гл.! Я оглянув ся з почутєм, пізнав і пійшов далї.
До Сянока з'їхала зі Львова комісия слїдча і в короткім часї дуже богато арештованих випущено на волю. З тих, що в Іздебках були арештовані, вийшли всї крім молодого ґрафа Бонавентури і сьвященника. Їх відіслано незабаром до Львова до конфронтацій і обох засуджено: сьвященника на 15 лїт, ґрафа на 12 лїт на Шпільберґ, куди їх і відіслано…
Коли п. Кабат, що мінї в Іздебках відраджував був з двора відходити, бо там безпечнїйше — по увільненю зійшов ся раз зі мною в Сяноцї і сказав: „Masz szczęście, księże, żeś odszedł, bo byłbyś dostał namaszczenie…“ По правдї, тодї може-б були мене на смерть убили, бо панове були-б мене, яко сьвященника, наперед виправляли промовляти до людий, що тодї нї ксендза нї панка не знали… Моїми кроками і дїлами в тім нещаснім часї кермовали обставини чи радше Боже провидїнє, що єму нехай буде честь і слава в безконечні віки. А такі часи нехай нїкому не сняться!…
Хирів, дня 21 лютого 1896 в роковий день повстаня перед 50 роками, тільки тодї припадав в суботу.
