taria dinoscitur, accedens, contra dictum Regem multitudinem Tartarorum adduxit et nichilominus ab eodem Imperatore obtinuit, quod ad invadendum et destruendum Regnum Polonie magnum nimis dictorum Tartarorum exercitum destinaret…“[1] Сї слова доводять отжеж, що Дедко покликав Татар до якоїсь акциї против Польщі. Чи ся акция відбулась, сего з тих слів вивести не можна, дальші слова вказувалиб борше навіть на неістнованє єї чим за нею. Дальше сказано іменно, що Казимир, як розважив, що до сеї справи, зн. до боротьби з Татарами він без запомоги сусїдних володарів станути не може, уложив з Дедком умову.[2] Однакож сї слова не розвязують ще справи. Татари могли напасти на Польщу а Казимир тодї доперва „quod ad huiusmodi prosequendum negocium catholicorum principum vicinorum necessariam assistenciam non habebat“, завів умову з Дедком. Ми мусимо тому покликатись на иньші жерела, що ставляють справу ясно.
Маємо тут на думцї передовсїм лист папи Бенедикта XII до Казимира з 1 серпня 1340, де мова про те, що Татари почали нищити Польщу — „(Tartari) dictum regnum… invadere conceperunt“.[3] Лист сей писано, як зі слів єго виходить, на підставі реляциї самого Казимира, де король представляв небезпечне положенє Польщі. Сїй реляциї можна би цїлком справедливо закинути тенденцийність. Можна-б припустити, що Татари не нищили Польщі, а Казимир лишень тому так річ представив, щоб тим способом спонукати папу до оголошеня хрестоносного походу, що і сталось недовго по тім.[4]
Звістка та не стоїть однакож сама одинокою. Жерела, що відносять ся до сього часу як: Янко з Чарнкова[5], Витодуран[6], монах з Леобен[7] а врешті, річник малопольский[8] і Длуґош[9] всї вони знають про акцию татарску против Польщі в р. 1340, і хотяй ся акция у них відмінно представляєсь, то все таки всї вони згоджують ся в тім, що Татари звернули свою акцию против Польщі а декотрі говорять виразно про напад Татар на землї над Вислою. Через те не може
- ↑ Theiner Mon. Pol. I N 566, 434
- ↑ Ibidem.
- ↑ Theiner Mon. Hung. I N 958, 637.
- ↑ 1 серпня 1340 припоручає папа архиеп. гнїзненьскому і еп. краківскому голосити круцияту проти Татар.
- ↑ Bielowski Mon. Pol. II, 621–622.
- ↑ Eccard Corpus hist. m. aevi I. 1862.
- ↑ Boehmer Fontes rerum germ. I, 438.
- ↑ Bielowski Mon. Pol. II, 860–861.
- ↑ Długosz. Hist. Pol. III, IX, 213–214.
