Сторінка:Записки Наукового товариства імени Шевченка. Том XII (1896).djvu/29

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

дить в своїй розвідцї, що ми вже згадали, до результату, що Русь галицка в лїтах пятьдесятих була залежною від Литви. На попертє сего ставляє він ось які доводи: 1) ситуация полїтична галицкої Руси в р. 1340, 2) лист цїсаря византийского Івана Кантакузена до Любарта з р. 1347.[1], 3) звістка в хронїцї Яна Чарнковского, 4) грамота Дедка для купцїв торуньских. Филевич каже що ситуация галицка з лїт пятьдесятих є випливом подїй з р. 1340, а коли сї подїї так відбулись, що Дедко вкінци ставсь в р. 1340 цїлком незалежним від Польщі, так се доводить, що і в пятьдесятих роках Русь галицка не могла бути залежною від Польщі. Филевич питає ся отжеж, від кого? На се дає відповідь, що від Литви. Се доводить на думку автора лист цїсаря Івана Кантакузена з 1347 до Любарта, де імператор взиває Любарта, щоби поміг видалити того галицкого архієрея і примусив єго прибути сюди…“ — Филевич витягає з сего довід, що коли цїсар приписує Любартови право мішатись до галицких справ церковних (тут ходило о гал. епископа), то очевидно Любарт мав якісь права на гал. Руси був зверхником сего Дедка, що зве себе намісником в листї своїм до купцїв торуньских. З таким розумінєм справи ми годимось з Филевичом; сей лист доводить, що Русь гал. була залежною від Литви, але не можна згодитись з єго поглядом, що се доводить про залежність гал. Руси вже від р. 1340 від Любарта. Сей лист ілюструє лише ситуацию з р. 1347, так що і воно не розвязує остаточно справи. Що до другого важного доводу Филевича, який він бачить в листї Дедка до купцїв торуньских[2], то сей довід ще надто незначний, щоб можна на нїм опертись. Факт, що Дедко не висловивсь про короля польского, яко свого зверхника, (там сказано лишень „rex Poloniae“), не доводить ще, що Дедко був незалежним від Польщі, або що був залежним від Литви. Се за надто малий довід. Та й про сей лист можна те саме сказати що про грамоту цісаря византийского з р. 1347: він належить лишень виключно до часу, в котрім написаний. І тут ще заходить більша трудність, бо він не має дати а в означеню її можуть бути ріжні погляди (Филевич кладе єї на р. 1340 .

Врешті що до звістки в хроніці Янка з Чарнкова, де сказано, що Любарт забрав Галичину, то і вона надто загальна і коротенька.

 
  1. Acta patriarchatus Constan. в Рус. Ист. Б. VI пр. 6
  2. Voigt Codex. dipl. pruss. III N 21, 34.