житє Падуї. З подиву гідним зрозумінєм і енерґією зробила Венеция з Падуї наперед центральний унїверситет венецкий (1458 р.), опісля італїйский а вкінци европейский. Стало ся оно головно через се, що в р. 1528 сотворено в столицї раду шкільну, riformatori dello studio di Padova, котрій повірено опіку над сею інституциєю і котрої акти в уривках ще до нинї додержали ся. З актів тих довідуємо ся, що ряд Венецкий ложив величезні суми на сю інститутуцию, що з печаливостию заздрісної матери задержував високими платнями (до 1500 зр.) і спроваджував для неї найлучших професорів, що спосібним учителям давав стипендиї і улекшував подорожі наукові до Дальмациї, Єгипту і до иньших країв, що старав ся добре випосажити цїлу школу і не щадив коштів на город ботанїчний, музей анатомічний і т. и. Протягом сегож віку будує місто просторе колєґіюм Bovis, з взірцево уладженими викладовими салями, зиґаром, прислугою і иньшими потребами. Ученики в Падуї одержують чимало улекшень, привилеїв і увільнень від цла і тим подібних оплат, а 11 бурс стоїть вітвором для молодїжи бідної і спосібної. Конкуренцию з Падуєю видержувала тодї тілько Больонїя і то здає ся найсильнїйше в праві канонїчнім.
Так отже падуаньский унїверситет розріс ся в XVI віцї і став дивно рухливою і жизненною інституциєю. О скілько дасть ся обчислити, імматрикувало ся тогдї 36 тисяч студентів, поміж ними 16 тисяч чужинцїв а 20 тисяч Італїянцїв, 26 тисяч правників а 10 медиків. На разї видає ся се число малим. Однак треба памятати, що оно тричи перевисшає фреквенцию на унїверситетї краківскім навіть в найсьвітлїйшім періодї і що в XVI віцї не було анї примусу шкільного, анї конечности образованя що школи середні були так мало численні, а верства інтелїґенциї так невелика. З ріжних сторін і країв напливає сюда молодїж. Ми находимо тутки і Грека і Русина, молодїж андалюзийску і Шкотів, Поляків і иньші народности а сей наплив, єсть гарним обявом в істориї розпростороненя цивілїзациї відродженя, в чім так гарний удїл припав Падуї. В тім часї далека подорож була дуже ризиковна і нераз треба її було оплатити житєм. Отже тим більше треба цїнити цивілїзацию, що до таких жертв вела молодїж.[1]
- ↑ Dr. Stan. Windakiewicz: „Padwa“ Studyum z dziejów cywilizacyi polskiej. W Krakowie 1891, стор. 8–9. Гляди також иньші працї сего автора: „Statuta Nacyi Polskiej w Padwie“. Kraków 1890 і „Protokoły Zgromadzeń Nacyi Polskiej w Padwie“. Kraków 1890.
