Д. Н. Анучинъ — Амулетъ изъ кости человѣческаго черепа и трепанація череповъ, въ древнія времена, въ Россіи (L'amulette crânienne et la trépanation des cranes, dans les temps anciens, en Russie) (відбитка з I т. Трудів Виленського археольоґічного з'їзду), Москва, 1895, 4°, ст. 18+3 табл. фототип.
На початку 70-х р. вперше археольоґічна наука сконстатувала факт трепанациї черепів людських і уживання сих вирізок для ношення чоловіком в часи неолїтичні і в перші часи металїчної культури. Звістний французький антропольоґ Брока, виходячи з відомостей сучасної етноґрафії, об'ясняв се так, що трепанация мала характер медичний при хоробах нервових і умислових, а вирізані кусники черепа з осіб, що ними хорували, уживались в значінню надприродних річей, амулєтів, і се об'ясненнє тепер предлагаєть ся сучасною наукою. Досї одначе не було констатовано в науцї того рода находок на териториї сучасної Росиї; д. Анучин зводить їх вперше, і — що особливо цїкаво — між ними наводить факт з териториї української: се череп, знайдений д. Біляшевським на Княжій горі, під Каневом, місцї давньої Роднї; він має штучно вирізану (трепановану) округлу, подовгасту дюру в чільній кости з правого боку (звичайно трапляють ся трепанациї в кости тїмяній, хоч є випадки й анальоґічні); краї дюри вказують, що трепанация ся давня і зроблена на черепі мертвім (нема найменьшого слїду заростання кости) якимсь прирядом до різання або пиляння череп долїхоцефалїчний (довгоголовий) і належав, як констатує автор, до особи молодої, можливо — женщини. Що до епохи, то городище представляє мішанину останків ріжних епох, почавши від камяної, але д. Біляшевський догадуєть ся, що головна маса костей належить до часів княжих, передтатарських.
