Сторінка:Записки Наукового товариства імени Шевченка. Том XIX (1897).djvu/11

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

8

С. ТОМАШІВСЬКИЙ

зложені до земського скарбу сеї териториї. З другого боку треба піднести сю ухвалу от через що: з неї виходить, що вже в кінцї XIV ст. шляхта вміла в повній хвилинї обернути податок виключно на свою загальну користь, збираючи його в окрему земську касу, що була очевидячки під земською управою.

Після 1404 р. жерела якийсь час мовчать про надзвичайні податкові ухвали[1].

Найбільший вплив на скарбові справи мала шляхта, або красше олігархія, за малолїтности короля Владислава Варненчика. Для орудованя всякими скарбовими доходами, як подимним, митами, жупами, коронними добрами і т. и. вибрано земських провізорів[2]. На Руси, що в відносинах правно-полїтичних зрівнала ся з иньшими провінциями від 1435 р., у Львові був з'їзд 1438, де ухвалено, аби руський воєвода Одровонж і перемиський староста Сенько Сенявський були збирачами й орудниками скарбових доходів і видавали тілько для загального добра за відомостию загалу шляхти. Супроти короля запевнено собі обопільну відвічальність і оборону[3]. Се була чимала переміна, її можна було виправдати тілько виїмковим станом Руси супроти Татарів[4]. Мабуть центральний скарбовий уряд дуже надуживав своєї власти, коли руська шляхта ухвалила таке, як було потім в XVII ст.[5].

Кілька неділь після того (грудень 1438) молодий Владислав узяв керму уряду. Від тодї перестало, бодай формально панованє опікунів і провізорів, державна адмінїстрация вернулась до давних форм. Кажемо: формально, бо над недосьвідним королем панувала по давньому оліґархія серед великого безладя. А про те ся оліґархія міцно держалась кошицького привілея, бо при першій потребі грошової підмоги мусїла обертатись до загалу шляхти. Панованє Владислава Варненчика привело до цїлковитого упадку господарку королївських дібр і доходів, так що від тодї вона стає нужденною, і на кожду потребу треба надзвичайного податку.

  1. ↑ Павіньский (ст. 7, 8) на підставі поданої ним записки судової книги Лєнчицької землі (Додаток N. 3) догадуєть ся про якусь податкову ухвалу з р. 1411. Єсть се судова записка 8 р. 1412 про слїдство проти двох братів, що їх отець бувши земським коллєктором мав присвоїти собі певну суму. Догадка правдоподібна, але не безумовно: се може бути або ремінїсценция з р. 1404, а як лучить ся з окремою ухвалою, то може вона подібна згаданій сєрадзькій.
  2. ↑ Длуґош IV 547.
  3. ↑ Codex epistolaris saec. XV t. II ed. A. Lewicki N. 250.
  4. ↑ Павіньский с. 48.
  5. ↑ ibid. 49.
Отримано з https://uk.wikisource.org/w/index.php?title=Сторінка:Записки_Наукового_товариства_імени_Шевченка._Том_XIX_(1897).djvu/11&oldid=637863