Перейти до вмісту

Сторінка:Записки Наукового товариства імени Шевченка. Том XI (1896).djvu/97

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
Miscellanea.

Дозвіл кор. Жиґимонта митнику Петрашку на передажу с. Крогульця камінецькому намістнику Григорию 1509 р.

В недавно виданій працї д. Ю. Сїцинського: Историко-статическія свѣдѣнія о приходахъ и церквахъ Подольской епархіи, I. Каменецкій уѣздъ (Труды ист. статист. комитета т. VII, 1895) поважний автор на вступі зводить до купи деякі загальнїйші відомости про духовенство подїльське; згадує він тут як про першого звістного намістника Гдашицького, що завідував між иньшого церквами подільськими, а низше, говорячи про материяльне становище духовенства, одиноку вказівку про володїннє землями знаходить в поборовім реєстрі 1565 р. — про с. Пилатовцї камінецького протопопа. Та бідність наших відомостей про подільське духовенство дає минї причину предложити низше поданий документ, поки то прийде час публїкациї тих подільських документів. Документ цїкавий з двох боків — перше — уставляє особу намісника камінецького значно старшого від згаданого Гдашицького: з иньшого документу довідуємось, що сей Григорий, або Грицько Дяк, як він там названий, уставлений був in superiorem alias vicesgerentem, vulgari vero — namiestnykiem ще за Яна Альберта. Друге, що сей намісник виступає властителем земельним, набуває від тестя — камінецького митника Петрашка село Крогулець (тепер присїлок села Кадиєвець, на границї австрийсько-росийській — див. про нього в згаданій працї д. Сїцинського с. 349); се село записав кор. Олександр 1506 р. сьому Петрашку в 100 копах лїчби подільської (значно меньшої від звичайної), і Григорий набуває село, відповідно тому, не на власність, а право володіння ним, доки ко-