Сторінка:Записки Наукового товариства імени Шевченка. Том XLIV (1901).djvu/20

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


(Луків). О медведю в Татрох. На Маґурі в Татрох прішлі раз гайтоле (гайници) до фіскальіша (адвоката) і повілі му, же на Єжерском медведьі на овес ходят. Вечер фіскальіш ся зобрал зос пушком на Єжерске. І сял (= сїв) собі на єдну єдліцу на засьідкы і чекал медведьох. В тот час шумньі місячьок сьвітил, што можна было і на дале видьіти. Около осмоі годіны вышлі штырі медведьі на овес і на вівсьі рясу шмыкалі. З ніх єдного фіскальіш выбрал і стреліл на него та го пораніл. Трі медведьі втеклі а поранєный медвідь за голосом тым та ішол ґу стрільцові (яґрові), але цьіль зблуділ і до гуща вошол, бо не побачил яґра. Медвідь в тым гущу, што не был дале од яґра як штыры до пять сягы, з болю рычал, але потім престал рычаті і лем фучал. А фіскальіш г велікім страху цалу ніч просидьіл на єдліци. Над раном пришлі гайтоле, як малі наказ, с сокырамі і праві прибліжілі ся ку тому гущу, де зранєный медвідь лежал. Медвідь, як обачил хлопох, прибліжовал ся ґу нім. А фіскальіш крічал з єдліцы на хлопох, жебы втікалі. Хлопы варовалі ся, але видьілі, же ся медведьови не выбігают, взяли храніті ся зо сокырамі, але меджі тым часом і фіскальіш скочіл з єдліцы і надбіг ґу нім і стреліл на медведя, але го лем мало пораніл. Потім зас другый раз праснул му просто до чела і медвідь упал. — Медведьі увцьі барз загубяют. Мурянчий медвідь живіт ся мурянкамі.

(Лївів). О мышім краліку (Troglodytes parvulus). Колісі птахы выберали краля, та так меджи собом обряділі, же котрый птах найвысше вылетіт, та тот буде кральом. І нараз ся пустілі птахы летьіти до го́ры, а мышій кралік вштуріл ся орлови під крило до піря. Тогды орел найвысше вылетьіл. Як уж не мог высше летьіти, мышій кралік тогды му вылетьіл спід крила і вылетьіл высше орла. І він, маленькый, остал кральом. Але другы птасі наньго гньівалі ся, же найменьший пташок хце кральом быти пташачим і потім злы наньго были, за нім летьілі, хтьілі го роздзюбати. А він втьікал, хтьіл ся скрыти пред птахамі найльіпше, збачіл в землі мышу дьіру, скрыл ся до нєй і зато го называют люде мышим кральом“. Гл. стор. 113.

(Лївів), О жидьі, што за осем яєц подал попа до суду. Ішол єден піп на кочу на двох коньох. Стал до єдной корчмы, росказал собі осем яєц зваріті. І тоты яйца зьіл. Потім не мал с чим заплатіти. А качмар му взял коні іс кочом за тоты осем яйца. Піп ся му просіл, жебы му выдал коні і коч, же му заплатіт другый раз. Але жид не хтьіл му выдати, коні і коч не выдал а задал попа до суду. Гвариў: с тых осем яєц былі бы