20 ба 30 лїт наставляли свої груди за Польщу, проливали кров свою і многих покалїчено в тій службі. Се справдї гірка іронїя. Конецпольский не може так далеко натягати своїх інструкций, він жадає від козаків доконче меньшого реєстру і переводить єго уживши оружия. Та виглядає се все на: „ut aliquid fecisse videatur“. Видимо, що сей договір буде тілько на папері та незадовго верне ся такий стан, який був перед тим.
Такі виправи як тая з 1625 року не були пожиточні — вони приносили половинні постанови, що нїколи не удержувались довго, та тілько дражнили козаків. Як і всюди инде, польска Річ посполита поступала за максимою, що треба зі всїм можливо зволікати, пани старали ся, щоби на разї як найменьше уступок учинити, але сю самолюбну полїтику трудно було прикласти до козаків.
На тепер виправа і переведенє комісиї удались. Козаки були роздїлені на дві партиі, з котрих одна була прихильна урядова — незабаром мали річи змінитись. Партия уміркована приходить вправдї до панованя кілька разів, але друга партия щораз частїйше бере гору. На будучу зміну вказує і звязок козаків з Татарами, тепер щасливо розірваний, але пізнїйше за Хмельничини незмірно шкідливий для Польщі.
