В справі студийовання памяток давнини в Росиї теперішнїй час характеризуєть ся де далї все більшим і більшим розвоєм цїкавости до місцевих старинностей і власне на самім місці їх знаходження; провінция потроху прокидаєть ся від сну, часто вже можна почути про завязування нових товариств, заложення музеїв і т. и., очевидячки, сьвідомість конечної потреби студийовати, берегти все те, що так чи инак дотикаєть ся минулого, опановує ширші круги суспільности. Рух сей в значній мірі залежить від загального розвою місцевого суспільного житя, що, не вважаючи на зверхні невдячні умови, ріжні перешкоди і обмежування, не вважаючи також на пасивні, а часом і ворожнечі відносини певної частини суспільности, і сьвідомо і несьвідомо, хоч і поволї, але твердо, неухильно йде наперед. Стежучи за сим розвоєм, можна сконстатувати, що дуже часто перший імпульс, почин виходить з центра — провінция відгукаєть ся на нього, вишукує відповідних форм для переведення певної ідеї в дїйсність. Мусимо признати, що такою центральною інституциєю, що значно сприяла побільшенню цїкавости до студийовання місцевої давнини, було московське археольоґічне товариство. З іменем сього товариства близько сполучено імя його заснователя ґрафа Олексїя Уварова. Тим часом як центральна урядова інституция, що мала на метї догляд і студийованнє памяток давнини всієї величезної Росиї, — петербургська Археольоґічна Комісия направила свої дослїди на чорноморське побереже та на тому й спинилась, дуже мало цїкавлячись иньшими місцевостями і тими річами давнини, що в них знаходились, московське товариство з ґр. Уваровим на чолї зрозуміло зададачі археольоґії більш широко і поставило сю справу дїйсно на науковий ґрунт. Що йно висловлене нами належить до більш-менш минулих часів, — в останні
Сторінка:Записки Наукового товариства імени Шевченка. Том XV (1897).djvu/121
Ця сторінка вичитана
Наукова хронїка.
Археольоґічний з'їзд в Ризї (1896 р.).
