Сторінка:Записки Наукового товариства імени Шевченка. Том XV (1897).djvu/29

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
Сьпіванник з початку XVIII в.
приладив до друку М. Грушевський.

Серед ріжнородними памятками нашої старини розмірно мало звертали на себе увагу нашої науки старі сьпіванники й збірники віршів. Такі збірники не дуже рідкі, від часу до часу про них з'являють ся звістки в лїтературі (напр. П. Житецький використав кілька таких збірників для своєї праці про думи — гл. II і III, д. Нейман описав один співанник з кінця XVIII в. в Київській Старинї 1884. V і т. и.), але не заходили ся коло близшого студиєвання тих збірників і публїкування принаймнї більш цїкавого материялу з них in extenso (не кажу про поодинокі уривки). А се шкода. Такі збірники передо всїм подають часто дуже цїкаві вказівки про лїтературні інтереси сучасні, часом дають собою цїлий образ таких культурних інтересів, лїтературного й естетичного смаку тогочасного чоловіка. Далї, сї збірники часто дають нам можливість познайомитись з тою, колись досить широко лїтературою недрукованою, що — яка б не була її стійність лїтературна в наших очах, все була об'явом духовного житя, мала своїх приклонників і читачів, часом дуже численних, проходила в сфери народні і зливалась з лїтературою устною і своєю дорогою — з него черпала чимало. Наші відомости про місцеву лїтературу XVII–XVIII в. власне могли б бути значно розширені дорогою студий над такими збірниками, і можна б лише пожадати, щоб вони розпочали ся як найскорше.

Один з найцїкавійших з досї звістних збірників того рода наміривсь я тепер опублїковати, потїшаючи себе надїєю, що се б могло звернути пильнїйшу увагу на публїкацию їх. Збірник сей був менї