Зерно кинене Онишкевичем не впало на камінь. Правда, сам він, перейшовши на унїверситетську катедру до Черновець, не справдив нїяких надїй, а виданий ним другий том „Рускої Бібліотеки“ (писаня Квітки) доказав тілько, що таких видань не можна робити з таким скупим запасом материялу, який був у него під руками. Але третїй том тої біблїотеки, виданий і оброблений його учеником В. Коцовським, зробив ся вихідною точкою детальних студий над початком национального відродженя в Галичинї. Сї студиї кинули дещо сьвітла також на ту роль, яку грали в тім відродженю писаня Котляревського. Рівночасно критичні писаня Драгоманова дали молодій галицькій громадї ключ до ширшого погляду і глубшого розуміня також лїтературних появ таких як „Енеїда“ і „Наталка Полтавка“, а при тім показали й методу, як належить студіювати такі появи — методу культурно-історичного дослїду і порівнаня.
